«У цьому підручнику немає одіозних особистостей, які підтримують росію…»

У темі «відокремлені члени речення» розміщено завдання про відомих сучасних українських діячів. Ді­тей запитують, чи хотіли б вони когось запросити на прогулянку чи інтерв'ю, і написати речення, викорис­товуючи відокремлений додаток. Саме це завдання, а точніше, імена діячів для цього завдання, виклика­ли жваву реакцію у частини суспільства. Багатьом не сподобалося, що там зображені такі персони, як шоумен, засновник благодійного фонду Сергій При­тула, засновниця та керівниця Центру підтримки ае­ророзвідки та проєкту «Невидимий батальйон» Марія Берлінська, художник Нікіта Тітов та стендап-комік, волонтер Василь Байдак…

Люди, зокрема, звернули увагу на те, що всі ці «герої на­шого часу» є «лояльними до президента Володимира Зе­ленського». Також у частини було невдоволення іменем ху­дожника Тітова — Нікіта (до речі, його вважають колишнім зятем Пінчука, що також роздратувало багатьох українців). І тим, що у списку є волонтерка Марія Бер­лінська — люди пригадували, як 19 серпня 2023 року росія вда­рила балістичною ракетою по Чернігову, коли там проходи­ла виставка виробників дронів DemoDay. Однією з організато­рок події була Марія Берлінська.

До слова, крім цих діячів, у підручнику згадується й багато інших. Наприклад, відома вій­ськова Катерина Поліщук, яка пережила полон, Герой України Дмитро Коцюбайло, який загинув у 2023 році. Серед ві­домих спортсменів України — легкоатлетка Ярослава Магу­чіх, тенісистка Еліна Світоліна, веслувальниця-каноїстка Люд­мила Лузан. А також є розділ про українську мову, де зобра­жені та перелічені люди, які зро­били внесок у популяризацію української мови.

Утім, критичних коментарів у соцмережах набагато більше.

Я запитала авторитетних лю­дей, за яким принципом до під­ручників мають потрапляти ві­домі особистості? Важливо, аби цей процес не перетворювався на хаос, а на сторінках підруч­ників не опинилися одіозні осо­би…

Директор Інституту світо­вої політики, викладач Євген Магда каже:

— Підручники зі «сліпими» сторінками, тобто без яскравих ілюстрацій, це погано. Але… На ринку підручників — серйозна конкуренція. І коли подібні речі випливають, то з простої причи­ни: це комусь вигідно.

Я за те, щоб було громадське обговорення подібних речей. Щоб було очевидним, чому та чи інша людина потрапила у під­ручник. Бо можна було і пса Па­трона намалювати. Чому б ні?

Письменник Андрій Коко­тюха каже:

— Зазвичай підручники у нас не такі, як треба… Наші комен­тарі нічого змінити не можуть. Те, що тицяють у підручник фо­тографії волонтерів і громад­ських активістів, — нехай за­лишається на совісті тих, хто вставляє ці фотографії…

Проблема, яка спричинила цей скандал, лежить у трішки ін­шій площині, ніж ми обговорює­мо.

Підручник — це лише надру­кована книга з текстом і фото­графіями. А подає матеріал не підручник, а кожен конкретний вчитель, зосереджуючись на підручнику і на його змісті.

Ми в Україні забуваємо про вчителя і знецінюємо і без того його знецінену професію. Як вчитель подасть матеріал, як прокоментує, і чи захоче комен­тувати той, чи інший «іконостас» — це питання.

Треба не забувати, що існу­ють генеральні лінії партій, існу­ють догми і вказівки, які хтось комусь повинен роздавати. Я не знаю, за чиєю вказівкою по­ставили саме ці фотографії, і чи була якась вказівка, але треба не забувати про те, що існують люди, яких у підручник вставля­ють, і люди, яких у підручник не вставляють.

На жаль, крім підручника, у нас є ще Пантеон, є ще кладо­вище в кожному місті, у кожному селі. І дивитися треба туди. На полеглих людей. І робити з цьо­го висновки. І готувати учнів від­повідним чином. А не дивитися, хто де зображений на яких фо­тографіях, з якої причини їх туди вставили.

Народна депутатка, яка опі­кується питаннями освіти, На­талія Піпа каже:

— Якщо ми говоримо про ху­дожника та ілюстратора Ні­кіту Тітова, він — україноцен­тричний. Я з ним особисто не знайома. Не знаю, чи він зять Пінчука…

Знаю Тітова з «Українського тижня», він там був ілюстрато­ром. Якщо подивитися на його сторінку у Фейсбуці, він одразу реагує на всі події в Україні і зо­бражає це. Добре передає епо­ху.

У День батька зробив вели­кого тризуба. Сучасного Коно­вальця намалював з тризубом… Він добрий графіст на вістрі епохи.

Як це все відбувається? Хтось хоче бути автором підруч­ника. Він пише підручник. Є ко­місія, яка завжди складається з непарної кількості людей, які вирішують, давати гриф чи не давати. Або: що автор має до­опрацювати. Підручник — це ро­бота автора і людей, які його за­тверджують.

Але зараз ми будемо це змі­нювати. Підручник спочатку має потрапити на випробний пері­од до школи — до певних дирек­торів і певних вчителів, які його апробують. І отримають відгуки: чи якісний підручник, які у ньому ілюстрації тощо. Ця нова зміне­на процедура буде давати мож­ливість впливати і не робити по­спішних висновків.

— Очевидно, що має бути якесь публічне голосування за ту чи іншу людину, яка може потрапити у підручник…

— Це нереально. Цього немає у жодній країні світу. Більшість людей обиратиме те, що їм по­добається (що простіше), а не те, що потрібне дітям. До цьо­го питання залучають експертів, психологів. Апробація з певни­ми вчителями в певних облас­тях і школах — цього насправді більш ніж достатньо.

У цьому підручнику немає одіозних особистостей, які під­тримують росію або які виїхали. Ця літерація підручника наба­гато краща, ніж багато попере­дніх.

Але це нормально, коли гро­мадськість гостро реагує. Не просто обурюється, а пише звернення у Міністерство осві­ти, до народних депутатів. Тоді є розголос. І тоді можна щось змі­нювати на краще.

А тим часом…

Це не перший скандал, пов’язаний з підручниками. У квітні у ЗМІ обговорювали підручник з історії для 11-го класу. Авторів звинуватили у фальсифікації історії та куль­ті особи президента Володи­мира Зеленського, особливо у фотографіях. Їх там аж ві­сім.