«Дуже образливо, що ті, хто втік, виступатимуть від імені України»

У Міністерстві культури й стратегічних комунікацій поінформували, що з 3 березня цього року призупиняють видачу листів сприяння до Державної прикордонної служби України (ДПСУ) щодо виїзду військовозобов'язаних митців та медійників за кордон. Там кажуть, що правила їхнього виїзду за кордон під час дії воєнного стану потребують уточнення для запобігання зловживанням. Інформація на сайті Мінкульту з’явилася 26 лютого.

У жовтні 2024 року міністр культури і стратегічних комунікацій Микола Точицький повідомив, що кожен п’ятий діяч культури, який отримав дозвіл та виїхав за кордон, не повернувся в Україну.

Нагадаємо, рівно рік тому вибухнув скандал — з гастролей не повернулося двоє артистів Львівського національного Театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. У 2023-му в Італії залишився соліст балетної трупи Львівської національної опери Сергій Ломовицький. А стендап-комік Андрій Щегель, який у березні 2023 року, який залишився у Туреччині, відверто заявив, що «втік, як щур».

Не лише артисти, а й деякі спортсмени призовного віку шукають шляхи втечі. От лише кілька днів тому вибухнув черговий скандал: заступник гендиректора ФК «Карпати» Олег Авдиш після тренувальних зборів команди не повернувся в Україну з Туреччини.

Ну, але ж не всі тікають, «як щурі». Що робити тим артистам, які за час великої війни не раз виїжджали з гастролями за кордон і щоразу поверталися? Ці люди не лише привозили солідні суми на підтримку ЗСУ чи відразу купували машини, дрони, броніки, мавіки і віддавали у конкретні підрозділи, а й пропагували українську культуру у світі. Українська пісня чи добротна класична музика звучала на сценах великих і малих концертних залів, а слухачі знову і знову запитували, коли наступного разу приїдуть артисти…

І наші хлопці обіцяли. А тепер так виглядає, що слова дотримати не можуть. До прикладу, соліст проєкту Pianoboy Дмитро Шуров змушений мало не в останній момент скасувати гастрольний тур, який охоплював 16 міст Європи, через те, що Мінкульт не дав дозволу Шурову та його команді на виїзд за кордон. Pianoboy висловив жаль, що не привезе вчасно заробіток з благодійного туру, який мав витратити на тактичну медицину, і уточнив, що йдеться про приблизно мільйон гривень.

Засновник львівського гурту 1914 Дмитро Кумар розповів, що вночі на 28 лютого мав їхати у великий місячний тур Європою, звідки мав привезти чималі кошти на дрони, автівки й іншу допомогу Силам оборони. Він наголосив, що виїжджав з цією метою з України неодноразово і щоразу повертався з грошима для військових.

За словами Дмитра, для нього, людини з онкологією, «справа життя — це все». Окрім того, виступи давали можливість артисту допомагати армії та поширювати українські наративи. Гурт 1914 мав за три роки повномасштабної війни підтвердити довіру, однак в разі скасування туру його більше не існуватиме для промоутерів, організаторів тощо.

«По суті Мінкульт завершує нашу музичну кар'єру, яку ми будували 10 років всупереч, а не завдяки і аж ніяк не з допомогою Мінкульту», — написав у соцмережах співак. Як з’ясувалося, гурт мав на понеділок, 3 березня, запланований концерт у Мюнхені. Усі 300 квитків — продані. Як тепер пояснити людям і організаторам концерту, що хлопців… просто не випустили за межі України?

Отже, так виглядає, що до заборони виїзду за кордон українських артистів, журналістів і спортсменів призвели ті, що виїжджають і не повертаються. Але через них потерпіли інші!

Постраждав і заслужений артист України Заліско. У багатьох країнах світу навіть неукраїномовні вивчили слова і підспівують на його концертах хіт «Воля і свобода».

— До третьої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну ми планували поїздку до Польщі, — розповів журналістці «ВЗ» Заліско. — Подали документи. Наші виступи були заплановані у Вроцлаві у школі, де вчаться українські і польські діти. Керівництво нас запросило розповісти про війну, заспівати з дітьми пісню «Воля і свобода», бо діти її спеціально вивчили. Але поїздка зірвалася. Ми подали документи на виїзд, через кілька днів почали телефонувати у міністерство, але нам увімкнули «повний ігнор». Раніше такого ніколи не було. А я ще мав запланований концерт у Мадриді, а тепер не знаю, як маю пояснити організаторам те, що нас не буде.

Співак каже, що мав особистий телефон міністра культури Миколи Точицького, тож наважився набрати його. Міністр був трохи «ошарашений», сказав, що наразі не може розмовляти. Але написав смс-повідомлення «З вами зв’яжеться мій заступник». Наступного дня зателефонувала заступниця міністра, перепросила, мовляв, нічим допомогти зараз не можуть, бо тривають перевірки.

— Я кажу: «Але ж ви маєте статистику — хто коли їхав, чи вчасно повернувся, скільки коштів задонатив». Вона повторила фразу, що не може нічим допомогти, і мені довелося скасувати 3 концерти. У квітні ми мали виступати у Великій Британії, але я не впевнений, що до квітня ситуація «розрулиться».

— Для чого вони це зробили?

— Сам міністр мені сказав, що «багато ваших колег залишилося». Але усе можна перевірити!

— Яку суму за час великої війни ви задонатили на ЗСУ?

— За неповні два роки ми з Юліком привезли понад 10 мільйонів гривень. Торік ми за кордоном у турі провели 5 місяців. Це дуже виснажливо і непросто. Повірте, щоб більше привезти грошей, ми на багатьох речах елементарно економили.

— Але ж ця заборона відкриває широко двері перед тими артистами, які до чи під час війни втекли з України?

— Це для них гарна новина. Просто дуже образливо, що ті, хто втік, виступатимуть від імені України. Хіба такі артисти можуть зі сцени розповісти, що таке війна? Чи такі артисти передаватимуть гроші в Україну — велике питання…

А що робитимуть після цієї заборони театри і концертні зали? Про це я запитала у генерального директора Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Володимира Сивохіпа.

— Майже три роки, за винятком перших місяців великої війни, ми активно їздили не лише за коштами для підтримки наших Збройних сил, а й для популяризації української музики у світі. Культурна дипломатія під час війни має бути на високому рівні. Це і своєрідна реклама держави — ми є, держава має свою, українську, ідентичність, свою культуру, яку ми активно представляємо у світі. Заява Мінкульту про те, що вони призупиняють видавати листи-сприяння до прикордонної служби на виїзд за кордон чоловіків призовного віку, свідчить про те, що механізм виїзду чоловіків за кордон не є досконалим. Річ у тім, що частина осіб призовного віку не поверталася в Україну. Мінкульт призупиняє надавати ці прохання на адресу прикордонної служби, але не скасовує. І робить, очевидно, для того, щоб врегулювати цей механізм. Сподіваюся, що саме з понеділка, 3 березня, це будуть врегульовувати.

За словами Володимира Сивохіпа, музиканти філармонії мають бронь. Директор вірить, що питання надання дозволів стосовно виїзду за кордон найближчим часом буде врегульовано.

— Тобто, казати: «все пропало» — ще не час?

— Вірю, що, як виняток, такі листи від міністерства культури на адресу Державної прикордонної служби все ж таки будуть надавати. Бо йдеться не лише про кошти на підтримку ЗСУ, адже не для того існує культурна дипломатія. Культурна дипломатія існує для того, щоб говорити від імені держави, що ми є. Представники мистецьких, гуманітарних сфер є носіями цієї ідентичності, флагманами того, що ми є держава. На будь-якому майданчику — чи це виставковий павільйон, чи спорт, чи мистецтво — ми говоримо від імені держави. І засвідчуємо, що у нас є культура, то ж нас мають підтримати. Чому збирається 2 березня Європа на Саміт? Та саме для того, щоб нас підтримати. Бо ми є! Тому недоречно нас більше не випускати. Просто для цього має бути налагоджено відповідний механізм. Бо якщо виїжджає колектив — 50 осіб, а повертається 49, то треба знати, як зробити так, щоб усі повернулися.

— За ті неповні три роки усі музиканти філармонії поверталися?

— Звісно. Ми постійно звітуємо перед міністерством, що та кількість, яка поїхала, така ж і повернулася в Україну — на місце своєї праці.