Чи гостро стоїть на Львівщині «мовне питання»?

В Івано-Франківську вже третій тиждень працюють мовні волонтери. Про це повідомив у своєму ФБ міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків. За його словами, вони активно продовжують мовні інспекції і вже виявили чимало порушень.

Зокрема, мер повідомив, що мовний волонтер Тарас Лялик виявив в одному з супермаркетів російськомовні цінники. Після зауваження адміністраторка од­разу їх замінила. Такі ситуації підтвер­джують: волонтери недарма їдять свій хліб, їхня робота потрібна.

Міський голова закликав кожного франківця стати активним учасником боротьби за збереження української мови. Адже у місті, кажуть, все частіше звучить мова окупанта, що багатьох тур­бує… За інформацією, яку «ВЗ» отримав від ріелторів, саме до Івано-Франків­ська їдуть чимало переселенців, яких не влаштовує висока ціна на оренду жит­ла у Львові. До того ж саме Франківськ протягом років стабільно займає «при­зові» місця у рейтингу найбільш ком­фортних міст України. Як наслідок, у міс­ті вже утворилася своєрідна «діаспора» з числа вимушених переселенців…

А як із «мовним питанням» на Львів­щині? Про це «ВЗ» розпитав першого заступника голови Львівської ОВА Ан­дрія Годика.

«Протягом 2023−2024 років працю­вала спеціально створена робоча гру­па, яка промоніторила мовний простір. За цей період відвідано понад сорок ло­кацій компактного проживання вимуше­но переселених осіб (ВПО). Проведено багато заходів — випуск брошур, роли­ків, залучення істориків, лідерів громад­ської думки. На їхніх прикладах пока­зували, що з російської переходили на українську навіть ті люди, які 2022 року українською не володіли взагалі.

Загалом, ми охопили близько 50 ти­сяч осіб із числа ВПО. За станом на сьо­годні, в області зареєстровано 210 ти­сяч вимушених переселенців.

Важливо створити умови, за яких люди самостійно будуть доходити до думки про необхідність розмовляти у своїй країні державною мовою. Це так звана лагідна українізація. Протягом двох останніх років ми робили інформа­ційні рейди, під час яких нагадували про мораторій на використання російсько­мовного культурного продукту. Рейди були у заклади громадського харчуван­ня, на транспорті, в лікарнях, освітніх установах, закладах культури. Ми спіл­кувалися з людьми, також залишали наліпки у цих закладах — про те, що тут розмовляють українською, що мова має значення. Також у співпраці з каналами НТА і «Першим західним» створили 16 роликів на тему вивчення української і спілкування нею.

— Якою була реакція осіб зі статусом ВПО, коли ви з ними зустрічалися?

— Не було якоїсь агресивної пози­ції чи несприйняття. Переважно такі зу­стрічі викликали зацікавленість. У деко­го був певний сором за те, що, будучи громадянами України, за понад трид­цять років Незалежності так і не навчи­лися спілкуватися українською. Але не­гативу не було. Були люди, які виявляли байдужість, але у них були інші пріори­тети, можливо, налагодження побуту. Це можна зрозуміти, оскільки люди по­кинули своє житло, потрапили у незруч­ні обставини…

— Як працювали курси української мови?

— Така ініціатива була з 2022 року, курси працюють і досі. Але не під нашим патронатом, цим займалися громадські організації. Вони, як і ЛОДА, працюва­ли по локаціях компактного проживання ВПО. Працювали за донорські кошти, це був елемент впливу громадського сек­тору.

— Як ставитеся до ініціативи мера Івано-Франківська запровадити мовні патрулі?

— Давайте запитаємо: а яка їхня ефективність? Форма нашої роботи — превентивно-просвітницька. А мовний патруль передбачає якийсь елемент впливу, в тому числі адміністративно­го чи юридичного характеру. Зараз чіт­ко визначеної процедури і регламенту, як застосовувати цей юридичний вплив, фактично немає.

Матеріал підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів Українив межах Проєкту Ukrainian Media Fund за підтримки незалежний місцевих медіа в Україні за сприяння The German Marshall Fund of the United States