Хто врятує львівську «скульптурку»?
Поки різні середовища розробляють концепції розвитку кераміко-скульптурної фабрики, її корпуси поступово зносять
Львівська Спілка художників остаточно розірвала відносини зі своїм ексуправителем — компанією «Акрополь». Як розповів «ВЗ» голова правління ЛОО НСХУ, директор Львівської кераміко-скульптурної фабрики Ігор Гавришкевич, Західний апеляційний господарський суд остаточно задовольнив вимоги Львівської обласної організації Національної спілки художників України: розірвати угоду з компанією «Акрополь», яка раніше управляла майном Львівської кераміко-скульптурної фабрики, і повернути з власності «Акрополя» майно НСХУ.
За словами пана Гавришкевича, ще 2008 року Спілка художників найняла управителя — ТОВ «Компанія з управління проєктами «Акрополь», яка мала би допомагати митцям з юридичними нюансами обстоювати право на пільги. На початках ця компанія справді ефективно управляла майном фабрики. Бо у ті часи її хотіли «розтягнути» провладні бізнесові структури.
Але згодом ця ефективність пішла на спад — аж до того, що певна частина майна Спілки перейшла у власність «Акрополя». Тому Спілка художників прийняла рішення розірвати угоду з «Акрополем» і повернути своє майно. «Акрополь» з цим не погодився, відповідно Спілка подала до суду. Управитель програв суд першої інстанції, подав на апеляцію і програв і її. Судова тяганина тривала більше двох років. За цей час «Акрополь» збудував на території фабрики деякі самовільні об'єкти.
«Позов ми виграли, але ще не всі питання вирішені, — розповів Ігор Гавришкевич. — Бачимо, що мусимо продовжувати цей діалог, можливо, і в судовому порядку, щоб довести фабрику до ладу. Бо ЛКСФ ще 1967 року була закріплена за ЛОО НСХУ, але не все ще оформлено згідно із чинним законодавством. Чудово розуміємо, що міськрада не піде нам назустріч і буде гальмувати цей процес. Ще „Акрополь“ звертався до ЛМР, щоб закріпити землю за фабрикою і отримав відмову…»
Мінус ще одна мозаїка
За час управління «Акрополя» майном ЛКСФ забудовник зніс один з корпусів фабрики разом з історичною мозаїкою, яка була на його стіні. Про це повідомив у ТГ-каналі «Кінцева» засновник спільноти Олег Левій. «Руйнування монументальної спадщини у Львові стає систематичним. Зокрема знищується і кераміко-скульптурна фабрика. Мозаїка на ній не була під захистом ЛМР, однак, як ми вже бачили минулого року, цей захист не врятував від знищення панно Богдана Сойки „Інформаційний простір“ та мозаїку на СКА», — написав активіст.
За словами Ігоря Гавришкевича, за руйнування мозаїки та знесення корпусу фабрики повністю відповідає компанія «Акрополь», оскільки вона досі управляла майном ЛКСФ.
Що буде далі?
Оскільки земля ЛКСФ належить місту, ще у серпні 2023 року у мерії підняли питання концепції розвитку кераміко-скульптурної фабрики як мистецького і творчого простору. Як повідомив тоді перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, з цього приводу провели воркшоп, куди запросили «всіх, хто має до цього відношення, і тих, хто переживає за майбутнє ЛКСФ».
«Без жодного житлового будівництва! Лише майстерні, творчі простори, все те, з чим і асоціюється ЛКСФ», — наголосив Москаленко. Однак, за словами чиновника, «конструктивної роботи не вийшло». Тобто поговорили і розійшлися… Деякі учасники воркшопу в соцмережах обурювалися, що «представники Спілки художників зірвали обговорення». Так чи інакше, у мерії пообіцяли і далі працювати над концепцією розбудови ЛКСФ…
Працює над цією концепцією і Спілка художників. ЛОО НСХУ ще два роки тому прийняла проєкт розбудови ЛКСФ, який надіслали до Національної спілки художників України та Львівської міської ради. Як пояснив Ігор Гавришкевич, Спілка планує використовувати своє нерухоме майно як музейно-виставковий простір, де би творили митці кераміки, скла і скульптури, і водночас процес їхньої роботи був би доступний для відвідувачів, зокрема туристів. Такий формат поширений за кордоном.
«Якби міськрада йшла нам назустріч, не дискутувала би з нами і не нав’язувала нам сторонніх людей, які не мають художньої освіти, було б добре, — пояснює пан Гавришкевич. — У нас є митці, які були керівниками установ, мистецтвознавці. А люди, яких привели на воркшоп, — це власники галерей чи мистецькі менеджери, які продавали картини. Це далеко від управління такими об'єктами, як наша ЛКСФ. Тоді для чого цей воркшоп проводився? Фабрику заснувала Спілка художників, і ми вважаємо, що така фабрика має бути у Львові».