«Почали вишивати „Рушник пам’яті“, і я ожила!»
У Нововолинську матері вишивають рушник із іменами полеглих воїнів
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/511809/rushnyk.jpg)
У Нововолинську матері загиблих військовослужбовців вишивають 20-метровий «Рушник пам’яті». Проєкт рушника і дизайн розробила радниця міського голови Катерина Варвус. Рушник — у чорних і блакитно-жовтих кольорах.
— Ідея створення рушника з іменами загиблих Героїв виникла торік, — каже Катерина Варвус. — Матері та дружини полеглих воїнів підтримали її. Тож із жовтня минулого року рушник у роботі. Мета рушника — увічнити пам’ять загиблих воїнів. Для матерів основне — це пам’ять! Кожна мама має можливість вишити ім'я та прізвище свого сина. Або дружина прізвище свого чоловіка, донька — батька… Почала вишивати рушник мати загиблого Героя України Костянтина Мрочка — Алла Мрочко. Її подруга вишила тризуб.
На рушнику прізвища загиблих військових, починаючи з 2014 року (ті, хто загинув ще в АТО). Загалом є понад 150 загиблих. На сьогодні уже вишито понад 70 прізвищ (майже половина). Уже є написані слова пісні, яка звучатиме, коли його будуть виносити на усі заходи. А зберігатиметься рушник у Нововолинському історичному музеї.
Алла Мрочко розповіла, що її син Костянтин служив в АТО. Коли повернувся, волонтерив. Пізніше працював на будові. Був на заробітках за кордоном. За пів року до повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. Коли ворог почав наступ на Київщину, взяв до рук зброю…
— Коли дивишся на цей рушник — таке тремтіння у душі, — каже Алла Мрочко. — Усвідомлюєш, що на ньому ім'я і прізвище не тільки мого сина, а багатьох інших синів… Ця голка коле у самісіньке серце! Але завдяки їхньому подвигу ми живемо, завдяки їм існує Україна.
— Ви розповідали, що з того дня, як загинув ваш син, не знімаєте чорну хустку…
— Не буду знімати її аж до Перемоги. Хіба що коли сильна спека, можу повісити її на шию. Мрія усіх мам — закінчити той рушник…
Я зателефонувала до Ольги Власюк. Її 28-річний син Сергій працював шофером. Коли почалося вторгнення, добровольцем пішов на фронт.
— Мені нелегко говорити, — каже пані Ольга крізь сльози. — Я не вишивала шість років. Моя мама померла, вона була вишивальницею. Я їй допомагала. Через два роки помер чоловік. А ще через два роки загинув син. Але коли ми почали вишивати «Рушник пам’яті», у мене ніби відкрилося друге дихання. Я ожила! Мені було дуже важко вишивати голкою ім'я і прізвище свого сина. Це біль, який ніколи не мине у матері. Але я зрозуміла, що маю силу і буду вишивати! Після роботи біжу додому і вишиваю. Ми вишиваємо рушник по роках (коли військовий загинув). Є мами, які хочуть самі вишивати, я пропускаю це ім'я і прізвище… Вишиваю далі. Хтось хоче вишити лише ім'я. Усе вишити важко. Цей рушник — це пам’ять про наших Героїв!
Жителька Нововолинська, колекціонерка старовинної вишивки Марія Доліновська, розповіла, що заплановано також вишити «Рушник Перемоги». До вишивання такого рушника зможуть долучитися усі охочі жителі міста. Вишивати «Рушник Перемоги», ймовірно, почнуть наприкінці травня.