«…список лавреатів почав попередньо узгоджуватися з Офісом президента»
Після скандалу довкола Шевченківської премії голова її Комітету Юрій Макаров подав у відставку
Цьогоріч уперше за понад 60 років 9 березня, у День народження Тараса Шевченка, не було оголошено прізвищ лавреатів Шевченківської премії. Саме 9 березня на офіційному сайті президента України мав би з’явитися відповідний указ, де були б названі люди, яким присуджено це високе звання — лавреат Шевченківської премії. Однак цього року такого указу не було. Не з’явилася 9 березня довгоочікувана новина про лавреатів і на сайті Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Вибухнув скандал! Як з’ясувалося, на зібранні, де був присутній і сам президент Володимир Зеленський, і члени Шевченківського комітету, про присудження Шевченківських премій говорили (хоча не на цій зустрічі треба обговорювати кандидатури), однак імен нагороджених 9 березня так і не оголосили…
У коментарі журналістці «ВЗ» голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров, зокрема, сказав, що власне на цій зустрічі він запропонував додати до семи традиційних номінацій ще дві - «За внесок у Перемогу». За словами Макарова, Комітет разом із Міністерством культури й інформаційної політики та Офісом президента України найближчим часом розроблять зміни до положення про Шевченківську премію. Начебто присутні на засіданні підтримали цю пропозицію. І лавреатів, уже всіх разом, повинні були оголосити 22 травня — у день перепоховання Кобзаря.
Користувачі соцмереж почали висувати версії. Була й така: мовляв, у списку лавреатів був хтось «нєугодний», тому президент і не підписав указу про нагородження… А ексголова Українського інституту національної пам’яті, народний депутат Володимир В’ятрович під постом Юрія Макарова у соцмережах запитав: «Чому цю ідею не було озвучено раніше, а лише після незрозумілої відсутності оголошення цьогорічних переможців? Що заважає ввести нову номінацію з наступного року, щоб не міняти правил гри під час гри?».
Утім, уже за два дні, 11 березня ввечері, Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка оприлюднив список переможців. А 13 березня з’явилася інформація, що Юрій Макаров подав у відставку з поста голови Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Про це Макаров написав на своїй сторінці у соцмережах. Пан Юрій розповів, що запропонував додати дві номінації. «Мушу до того ж констатувати, що мій особистий вчинок не знайшов підтримки серед моїх колег, членів Комітету з Національної премії, які вважають, що він призведе до девальвації найвищої державної нагороди, підірве довіру до неї, — повідомив Юрій Макаров. — Їхня відверта позиція, гадаю, знайде широкий розголос. Висловлюючи свою повагу й вдячність колегам, з якими ми плідно працювали останні чотири роки, змушений зазначити, що категорично не погоджуюся з ними. Попри це, оскільки я мимоволі виступив „збудником“ нікому не потрібних конфліктів у команді й, на жаль, значно ширше, обурення небайдужих громадян, після довгих роздумів не бачу іншого виходу, як скласти з себе повноваження голови й члена Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка».
Свою думку з приводу складання повноважень з посади голови Комітету Юрія Макарова висловив народний депутат України Микола Княжицький.
«Юрій Макаров складає з себе повноваження голови Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, — написав Княжицький. — Хочу подякувати Юрію Макарову за роботу. Саме він докладав зусиль, щоб лауреатами цьогоріч стали гідні і достойні митці. Разом з тим, саме у час керівництва Комітетом Юрієм Макаровим список лауреатів почав попередньо узгоджуватися з Офісом президента. Про це пише Олексій Панич. Це не відповідальність Макарова, це відповідальність президента і його Офісу.
…А далі трошки конспірології. У мене дивне відчуття, що премії цьогоріч не будуть вручені президентом. Хочу помилятися.
Я загалом погоджуюся, що тема премії зараз не найактуальніша, що головне — Перемога. Сам так вважаю. Але перед очима кадри з… фільму «Хайтарма» Ахтема Сейтаблаєва. Сюжет пам’ятаєте? Радянський герой війни, кримськотатарський льотчик Амет-Хан Султан, спостерігає, як влада, яка визнала його героєм, депортує його народ, виправдовуючи власні дії військовою необхідністю.
Перемога прийде швидше, якщо об'єднувати націю перед ворогом, а не будувати, прикриваючись війною, авторитаризм, знищуючи опонентів".
Лавреати Шевченківської премії
- Калитко Катерина Олександрівна, поетеса — за книгу поезій «Орден мовчальниць»;
- Компаніченко Тарас Вікторович, Бережнюк Максим Павлович, Данилейко Северин Володимирович, Крисько Ярослав Андрійович, Охрімчук Сергій Михайлович, виконавці гурту «Хорея Козацька» — за аудіоальбом «Пісні Української революції»;
- Назаренко Михайло Йосипович, літературознавець — за книгу «Крім „Кобзаря“. Антологія української літератури. 1792−1883» у двох частинах;
- Портніков Віталій Едуардович, журналіст — за публіцистичні статті та виступи останніх років;
- Цілик Ірина Андріївна, режисерка — за документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин».