Чи підуть нібито «брати-сябри» війною проти українців?
російський диктатор підштовхує до цього диктатора білоруського
Добрий сусід – найближча родина. Так каже українська народна приказка. На жаль, українці не можуть застосувати цю мудрість як стосовно росії, так, на превеликий жаль, і щодо іншої нашої країни-сусідки – білорусі, якою править прокремлівський режим лукашенка. Люди, яким ми донедавна безмежно довіряли, яких називали братами, “сябрами” (приятелями), усе більше втрачають довіру. З білоруської території в Україну 24 лютого вторгалися російські війська, звідти злітали у наш бік (і роблять це досі) ворожі літаки і ракети. За даними розвідки, напруга біля наших північних рубежів не зменшується. лукашенко з його войовничою риторикою прагне “в рази” наростити свою армію, каже про формування “народного ополчення”. Заявив про купівлю у росії зенітних ракетних комплексів С-400 та балістичних оперативно-тактичних ракет “Іскандер”. Дивізіон таких комплексів розміщено за 50 км від українського кордону. До мінська зачастили високопоставлені російські гості, начебто очікується приїзд туди путіна. Виглядає на велике небезпечне приготування...
Чого чекати нам від сусідки Білорусі, найближчої союзниці росії? На цю тему спілкуємося із відомим політиком, істориком, дипломатом, послом України у Білорусі (2010-2011рр.) Романом Безсмертним.
У війні проти України уже задіяно і територію білорусі, і її громадян
– 22 червня у сусідній білорусі стартували нові військові навчання. В українців є сумні спомини про такі вишколи. Після одного з них, під назвою “Союзна рішучість”, 24 лютого російська армія, яка значною мірою дислокувалася у білорусі, почала широкомасштабне вторгнення в Україну. Наші люди переживають, щоб ситуація не повторилася. Чи можливий вступ білорусі у війну з Україною? Які чинники до цього можуть призвести або, навпаки, завадити цьому?
– У подібних ситуаціях завжди треба розглядати декілька варіантів і структурувати їх – від найбільш ймовірного до найменш реального. Це потрібно для того, щоби за будь-якого розвитку ситуації бути готовими до відсічі, щоб ворог не досяг поставленої мети.
Отже, варіант перший. білорусь може вступити у війну з Україною. Спричинити це може команда, яку дасть путін. Бо збройним силам білорусі такий наказ з кремля може надійти – згідно з двосторонніми угодами, угодами у рамках Євроазійського економічного союзу, союзної держави рф-рб, згідно із міжвідомчими угодами між міністерствами оборони, внутрішніх справ і відповідно до доктрини, підписаної президентами росії та білорусі. І генштаб республіки білорусь такий наказ путіна виконає.
Варіант другий. Йдеться про використання для агресії проти України білоруської території, тамтешніх аеродромів, пускових ракетних майданчиків.
Варіант третій. Це коли територію білорусі і її війська не задіюють для воєнних дій проти України. Цей варіант неможливий, бо територію рб уже використовують для війни проти України. А війська не використовують лише з тієї причини, що білоруська армія на 90% складається з призовників строкової служби.
– Експерти кажуть, що деякі білоруси уже воюють проти України...
– Це правда. Йдеться, насамперед, про осіб, яких наймають через приватні армії. На сьогодні у диверсійно-розвідувальні групи, які діють на території України, залучено велику кількість громадян білорусі. Частина білорусів воює у регулярних російських військах як контрактники.
Отож можна константувати: через злочинні дії вищого керівництва російської федерації, громадянина білорусі лукашенка, який самозваним чином, з допомогою обману і сили захопив владу, у війні проти України задіяно і територію білорусі, і частину її громадян. Тому робити вигляд, що лукашенко і його кліка не веде війни, закривати очі на факт, який вже відбувся, – безвідповідально.
лукашенко є сателітом кремля, тож щодо нього може бути застосовано положення відповідної статті міжнародного кримінального права. Так само, як вона може використовуватися проти президента російської федерації. Інша річ, який контингент збройних сил задіюється (чи може бути задіяний) з території республіки білорусь проти України. Можу стверджувати: у тій концепції ведення війни, яку зараз сповідує москва, якраз і може бути задіяно з території білорусі призовників строкової служби. Це те, чого найбільше хоче путін. Те, що на сьогодні путін уникає загальної мобілізації на території російської федерації, те що кремль ховає, маскує загальну мобілізацію під назвою “спеціальна військова операція”, лише підтверджує, що у будь-який момент він може кинути проти України власне цю призовну армію республіки білорусь. Тому нам треба бути дуже уважними і не розслаблятися. Потрібен постійний контроль за північним кордоном.
І ще на одну річ слід звернути увагу. Незважаючи на те, чи офіційно вступить/не вступить республіка білорусь у війну на боці росії, мінськ уже є учасником воєнної операції проти України. Бо, здійснюючи маневри біля нашого кордону, білоруси тим самим блокують частину Збройних сил України у їхньому протистоянні російським окупантам. А це за міжнародним правом трактується як участь у війні. Тому стосовно військового командування республіки білорусь можна застосовувати звинувачення за статтею норм міжнародного права, які стосуються агресивних дій щодо іншої держави.
Треба бути готовими до нової агресії з будь-якого боку
– Недавно відбулося засідання Ставки Верховного головнокомандувача, де вивчали ймовірність вторгнення військ лукашенка. Президент Зеленський доручив перевірити боєготовність ЗСУ у чотирьох областях. Чи готові ми до серйозної відсічі ворогу з півночі?
– За останні три місяці ми достатньо пережили уроків для того, щоб бути готовими до протидії новій агресії з будь-якого боку – будь-то білорусь чи Придністров’я. Ми дуже дорого заплатили за ці уроки. Ті висновки, які оголосив секретар РНБОУ Олексій Данілов, і та інформація, яка просочується до експертів з різних джерел, свідчать про те, що Генеральний штаб наших Збройних сил, командування ЗСУ добре володіють ситуацією, яка складається. Було вдосталь часу, щоб усвідомити прорахунки, допущені у зв’язку з подіями 24 лютого поточного року. Сподіваюся, ці уроки враховано. І зроблено усе, щоб запобігти новим прорахункам.
– У разі (не дай Боже!) білоруського вторгнення, яку мету ставитимуть путін і лукашенко? Відволікти наші сили, ослабити їх на півдні і сході? Відрізати Україну від транспортних артерій, якими надходить західне озброєння? Чи є ще якісь, більш масштабні цілі у цих диктаторів?
– кремль не відмовився від своєї мети: знищити Україну як державу, а українців – як етнос, як народ. Живучість України – це заслуга українців і тієї частини світового співтовариства, яка надає нам допомогу. Думати про те, що плани кремля змінилися, – це необгрунтовано применшувати напругу. І послаблювати відповідальність усіх інститутів влади, всіх громадян щодо загрози, яка над нами нависає постійно. Підкреслюю – кремль своїх планів не міняв. І не робитиме цього. Доки живий нинішній кремль в особі путіна і всієї його кліки, він не буде міняти свою мету.
– Як слід розуміти недавні заяви лукашенка про те, що білоруським військам, можливо, доведеться воювати за Західну Україну, щоб її “не відтягнув Захід”?
– Окрім тактичних військових дій, складовими війни є операції інформаційні. Те, що озвучує лукашенко – месиджі інформаційної війни проти нашої держави. Завдання дуже просте: як мінімум вбити клин у стосунки України зі своїми найближчими, найвідданішими союзниками в Європі. А як максимум – спровокувати в середині України певне протистояння. Все, що говорить лукашенко, це продукт, який виробляється у кремлі і який спеціально доручають озвучувати цій одіозній особі.
У білорусів є шанс прогнати лукашенка і побудувати демократичну білорусь
– Рядові білоруси погодяться воювати проти українців? Чи не виникне серед них внутрішній спротив на кшталт того, який ми спостерігали у білорусі у 2020-2021 роках?
– Такий спротив наростає. Як тільки лукашенко втягне білорусь у війну, там станеться вибух. І у суспільстві, і у владі. А для того, щоб цей спротив, так би мовити, пішов в організованому руслі, треба, на мою думку, зусиллями найближчих сусідів республіки білорусь, демократичного європейського світу сприяти, щоб білоруська опозиція сформувала демократичний перехідний уряд, почала формувати на базі білоруського полку ЗСУ імені Кастуся Калиновського нову білоруську армію. Прикладом таких дій можуть бути кроки, що їх свого часу зробили французький генерал Анрі Жиро і на той момент полковник Шарль де Голль. Це дозволило би вибороти демократичну білорусь. І показати перспективу білорусам. Це те, що українці з поколінь у покоління передавали від батька до дітей: починається війна – є шанс побудувати державу. Зараз у білорусів є шанс прогнати лукашенка, його свиту і побудувати демократичну білорусь. Тим самим завдати найбільшого удару по кремлівській політиці.
– У випадку вторгнення з білорусі чи буде готовий Захід радикально посилити постачання своєї зброї в Україну?
– Дуже важко відповідати на це запитання. Воно, радше, до західних партнерів. Як на мене, ситуація зараз така, що вже треба ставити питання про участь підрозділів збройних сил європейських держав у цій війні. Не може такого бути, щоб лише одна нація захищала демократичний цивілізований світ від спільного ворога. Якщо це ворог спільний, то з ним треба боротися всім разом. Бо наслідки від того, що одна нація воює, хтось допомагає, а хтось хитрить, щоб не допомагати, будуть дуже неприємними для світу.