Реанімаційна палата у повітрі

Їхній робочий день стартує разом зі сходом сонця. Саме тоді бригада аеромедиків та пілотів заступила на свою почесну варту. До складу команди з аеромедичної допомоги входять перший пілот (він же командир судна), копілот (іншими словами, другий пілот), лікар, фельдшер з медицини невідкладних станів та лікар-анестезіолог. Аеромедична бригада летить туди, де ситуація не терпить зволікання.

Гвинтокрил може «зависати» над го­рами чи водоймою, у той час ряту­вальники підніматимуть потерпілого на борт. Вилітати у важкодоступні регіони, ска­жімо, за травмованими туристами. По суті, це реанімаційна палата у повітрі, де підтри­муються життєві показники пацієнта.

Щоб стати медиком у підрозділі аеро­медичної евакуації, лікарі та фельдшери з медицини невідкладних станів проходили конкурсний відбір. Згодом пройшли курс зі спеціалізованих реанімаційних заходів. Зважаючи на вищі звання, кваліфікацію та умови роботи, їхня заробітна плата вища, ніж у, скажімо, лікаря з медицини невід­кладних станів лінійної бригади.

Про особливості роботи медиків у по­вітрі наша кореспондентка поговорила з керівником аеромедичного підрозділу ЛОЦЕМД МК, лікарем з медицини не­відкладних станів Володимиром Ана­нєвичем.

— Пане Володимире, розкажіть, яким обладнанням оснащений гелікоптер? Чи схоже воно із тим обладнанням, яке є в машинах швидкої допомоги?

— Медичне обладнання гелікоптера від­повідає обладнанню реанімобіля швид­кої допомоги класу С: проводимо моніто­ринг життєвих показників, дефібриляцію серця, маємо corpuls — спеціальний апарат для відновлення та стабілізації серцевого ритму у пацієнтів. Робимо кардіограми, в наявності апарат ШВЛ, який дозволяє пе­ревозити пацієнтів із порушенням чи зу­пинкою дихання.

— Із якими випадками зазвичай дово­диться стикатися?

— Усі наші пацієнти — люди у вкрай важ­кому стані. В основному це інфарктні, ін­сультні хворі, щодо яких дуже важливим є дотримання так званої золотої години, — аби пацієнт протягом 60 хвилин потрапив у спеціалізований стаціонар, де йому на­дадуть увесь необхідний спектр послуг. Та­кож це пацієнти із множинними перелома­ми хребта чи кінцівок, шиї, постраждалі у складних ДТП. У нашій практиці були до­ставки повітрям вагітних у перинатальний центр із загрозою передчасних пологів.

— Чи були особливі моменти, коли вам, медикам, наверталися сльози ра­дості на очі?

— Радіємо кожного разу, коли вдається запустити серце, яке перестало битися. Ті­шимося, як із нашою допомогою ковідний хворий зробив вдих й отримав кисень. Та особлива радість переповнює, коли до­ставляємо до лікарень наших найменших пацієнтів — дітей.

— Наскільки маленьких пацієнтів до­водилося транспортувати?

— Дітей перевозимо часто. Це була і до­ставка до 8-ї клінічної лікарні дівчинки, яка запхала ручку в січкарню, отримавши травматичну ампутацію пальчиків. На щас­тя, дівчинці врятували їх усі. Ми цю взає­модію називаємо ланцюжком, що рятує життя. Було також перевезення немовляти із Кам’янки-Бузької ЦРЛ із судомним син­дромом у дитячу міську лікарню Львова. А ще оперативно доставили 9-місячну паці­єнтку ОХМАТДИТу із тетрадою Фалло у Ки­ївський центр дитячої кардіології і кардіохі­рургії. Часто транспортуємо вагітних жінок, які потребують негайного медичного втру­чання. Виходить, що малюки літають, ще навіть не народившись. Про них можна сказати, що в небі вони були раніше, ніж на землі.

— Хто із дорослих пацієнтів запам’ятався найбільше?

— Цікавим та водночас важким був випа­док, коли ми забирали травмованих із ДТП на Радехівщині. Чоловіка вирізали із по­нівеченого авто, у нього була важка трав­ма голови та множинні переломи. За ліче­ні хвилини ми доставили його у Лікарню швидкої допомоги міста Львова, після чого одразу повернулися по жінку з того ж ДТП. Її життєві функції у кареті «швидкої» тим ча­сом підтримували медики підрозділу ме­дицини катастроф станції «Буськ». Сідали прямо посеред автомобільної дороги, за­брали пацієнтку до себе на борт, і уже за 10 хвилин вона була у Львові в лікарні, де нею зайнялися фахівці: нейрохірурги, травма­тологи, хірурги.

Запам’ятався випадок, коли небом екс­трено перевозили матір чотирьох дітей, жительку міста Дрогобича. Її у клініку Льво­ва транспортували із діагнозом «Атеро­склероз та тромбоз магістральної артерії». Якщо такі пацієнти у найближчі 4−6 годин не отримують спеціалізованої медичної допомоги, втрачають кінцівки і стають ін­валідами на все життя.

— Скільки часу зайняла операція з транспортування саме цієї мами з Дро­гобича до Львова?

— 15 хвилин пішло на дорогу зі Львова до Дрогобича та стільки ж — у зворотний бік. Каретою швидкої допомоги на цю від­стань довелось би затратити 2−2,5 години в один бік.

— З яких саме спеціалістів склада­ється ваша команда аеромедиків?

— Маємо п’ять команд. У нашому скла­ді є п’ятеро лікарів, чотири фельдшери та анестезист.

Коментар для «ВЗ»

Андрій Васько, генеральний директор Львів­ського обласного центру екс­треної медичної допомоги та медицини катастроф

— Із чого та коли розпочала­ся робота аеромедичної служ­би на Львівщині?

— Цим історичним днем є 1 квітня 2021 року. Це пілотний проєкт, і «першопрохідцями» є львівські медики.

Це спільний проєкт Міністер­ства внутрішніх справ та Міністер­ства охорони здоров’я. Для його реалізації було виділено сучасний гелікоптер, який базується на те­риторії аеропорту «Ягеллон», що поблизу Городка.

Спочатку у нашому розпо­рядженні був багатоцільовий Eurocopter EC 145 служби ДСНС України, яким вилітали на до­помогу із початку квітня і до кін­ця травня. У жовтні на «Ягеллон» прибув Airbus Helicopters H145 від Нацполіції. Тепер можемо виліта­ти не лише на територію Львів­ської області, а й у Закарпатську, Івано-Франківську, Волинську, Рівненську, Тернопільську та Чернівецьку. На початку жовтня повітрям транспортували у Київ немовля із вродженою вадою серця. Також вертоліт вилітатиме за до­норськими органами для реципі­єнтів.

За цей час було транспортова­но 35 пацієнтів у тяжкому стані до спеціалізованих клінік.

— Чи інші області України теж мають власні служби аеро­медичної допомоги?

— Наразі такі служби є тільки у двох містах України: у Львові та із 1 травня 2021 року до пілотного проєкту приєдналася Київщина. Згодом по всій території України працюватимуть понад чотири де­сятки гелікоптерів. З них 21 — мо­делі Н225, які є найбільшими вер­тольотами у світі.

— Пілоти — колишні військо­ві льотчики?

— Не всі, частина з них — пра­цівники цивільної авіації. Усі вони пройшли відповідне навчання від компанії Аirbus.

Читайте також: Жителі Львівщини потерпають від нестачі йоду