«Сказав дитині: «Поцілую тебе і дам тобі за це гроші»

Жовква заціпеніла від жаху. Невеличке містечко, що на Львівщині, опинилося в епіцентрі педофільського скандалу, про який дотепер уголос майже ніхто не хоче говорити. Місцевий мешканець, 64-річний Микола Д., роками розбещував і ґвалтував дітей. Лише цього року, завдяки пильному батькові, який написав заяву до поліції про розбещення неповнолітніх, педофіла вдалося зупинити. Подробиці цієї резонансної справи журналістці «ВЗ» розповіли житель Жовкви й керівник районної прокуратури.

Також мені вдалося поспілку­ватися з одногрупницею підозрю­ваного, який навчався свого часу у Львівському університеті. «Ця новина стала для мене несподіванкою, — роз­повіла телефоном пані Олена. — У нашу групу Д. прийшов пізніше, він служив в Афганістані, ніби був контужений. Був старшим від мене років на шість. Я з ним не спілкувалася, хоча навчалися в одній групі. Якихось скандалів, пов’язаних з ним, не пам’ятаю».

Чоловік був одружений, у нього дві доньки. Ексдружина виїхала з дітьми до Італії. Пан Іван, який мешкає у Жовкві, розповідає: «Коли вони ще були одруже­ні, у них у Жовкві був магазин з побутови­ми товарами, косметикою. То Д. міг дру­жину бити у магазині при людях… Багато місцевих знали, що він до дітей чіпляєть­ся. Але усі мовчали, не втручалися. Його і тепер дехто захищає, навіть після того, як його арештували. А його дружина з ді­тьми, по суті, втекла за кордон».

Останнім часом Д. «вдарився» у полі­тику, розповідав пан Іван. Був фанатом Юлії Тимошенко. Писав у соцмережах агресивні хамовиті пости.

Як повідомили журналістці «ВЗ» у ра­йонній прокуратурі, Д. звинувачують у 19 епізодах сексуального насилля над ді­тьми, які скоїв у 2018−2021 роках. Мова про трьох неповнолітніх, які фігурують у справі. 22 вересня Кам’янка-Бузький ра­йонний суд розглядатиме справу по суті (підготовче судове засідання уже відбу­лося, зібрано докази та свідчення дітей). Підозрюваний перебуває у СІЗО, йому обрано міру запобіжного заходу без пра­ва внесення застави.

Подробиці цієї резонансної спра­ви розповіла журналістці «ВЗ» керівни­ця Жовківської окружної прокуратури Марта Сміхура-Скальська.

— Розповідаємо про цю справу у пер­шу чергу для того, аби батьки дивились за дітьми і були пильними, — наголошує керівниця районної прокуратури. — Якби не такий уважний батько, який пішов і на­писав заяву у поліцію, ми би не викрили його.

— Місцеві кажуть, що Д. підозрю­вали у розбещенні дітей ще у 90-х ро­ках.

— Підтвердження цих фактів у нас не­має. Якщо поговорити з жовківцями, ко­лишніми суддями, вони пам’ятають, що на початку 90-х років, коли ще був СРСР, були інциденти, пов’язані з ним. Зважа­ючи на те, що навіть говорити на цю тему було соромно, все це забулося.

— Кажуть, через те, що він був «аф­ганцем», мав нагороди, його «відма­зали»…

— Мені розповідали, що тоді потерпі­лими були діти військових. Ті військові не хотіли розголосу, переїхали в іншу місце­вість. Не хотіли виносити це питання на публіку. Якби у ті часи порушили спра­ву, він би, очевидно, дотепер був у місцях позбавлення волі.

— Д. закінчив російську філологію та працював у школі. Але звідти його звільнили…

— Факти мали місце у той час, коли він у цій школі працював. Напевно, керівни­цтво про це дізналося, і тоді він тихень­ко звільнився і з викладацькою роботою розпрощався.

— Звідки у нього були гроші, щоб відкрити магазин у Жовкві?

— Ми розпитували у людей, звідки він брав гроші, бо, як нам стало відомо, він давав гроші дітям. Припускали, що він як «афганець» отримав квартиру. І він цю квартиру здає в оренду. Крім того, має пенсію.

— Була інформація, що він був кон­тужений в Афганістані…

— Такої інформації у нас немає. Він по­зиціонує себе як «афганець», але чи він справді воював? Достовірних даних на­разі немає. Хоча посвідчення у нього є.

— Місцеві розповідали, що багато людей знали про те, що він чіпляєть­ся до дітей, але мовчали. Чому люди замовчували такий жахливий зло­чин?

— Він жив у будинку, де жили неблаго­получні сім’ї. Діти, яких до себе заманю­вав, були з таких сімей. Давав їм гроші на їжу. Ми це знаємо точно. Страшно гово­рити, що діти за те, щоб отримати гроші на їжу, готові були зробити все, що він хо­тів. Напевно, біда була в хаті. Якщо бать­ки алкоголіки, то діти, мабуть, думали, що все, що з ними відбувається, це нор­мально?.. Це тривало до моменту, поки Д. не заманив 11-річного хлопчика, бать­ко якого написав заяву в поліцію… Ди­тина злякалася, про все розповіла тато­ві. Тато, що важливо, повірив синові, а не відмахнувся, мовляв, не вигадуй…

— Як цей хлопчик вийшов з ним на контакт?

— Якщо Д. має педагогічну освіту, оче­видно, знає, як знайти контакт з дітьми. Довший час він вчиняв розпусні дії з ді­вчинкою і хлопчиком. Зумів заручитися підтримкою цих дітей. У них були з ним доброзичливі стосунки. І ці діти покли­кали цього останнього хлопчика: «Ходи до дядька Миколи. Дядько Микола хоро­ший». Діти сприймали його не як агресо­ра, а як доброго дядька. Вони зроблять, що він попросить, він за це дасть їм гроші.

— Коли ви про все дізналися, поча­ли за ним стежити. Треба було знайти беззаперечні докази, бо розповідей дітей замало…

— Ми зареєстрували кримінальне про­вадження за заявою батька. Та розпоча­ли проводити негласні слідчо-розшукові дії. І встановили, що хлопчик не обма­нював. Разом з хлопчиком, який постій­но до нього ходив, ми провели аудіо- та відеозйомку. Важливо було не зашкоди­ти дитині, його здоров’ю та задокумен­тувати злочин. Тоді Миколу затримали.

— Він ґвалтував дітей чи це були інші дії розпусного характеру?

— Він ґвалтував дітей. У нього був вхід з кімнати у кімнату, без дверей. У цьому дверному пройомі вимірював зріст діток. І там були зарубки: дата та ім’я дитини. Ми встановили 19 епізодів щодо трьох дітей з 2018 року. Хоча впевнені, що вчи­няв розпусні дії і раніше.

— Скільки платив дітям? І чи знімав відео на продаж?

— Не знімав цього і не продавав. Давав їм по 100−150 грн. Казав: «Дам вам гро­ші на піцу».

— Я ще хотіла би повернутися до батька. На що він зреагував у першу чергу, коли дитина почала розповіда­ти про те, що побачила?

— Коли хлопчик прийшов додому, у нього було 110 грн. Батько запитав, де взяв ці гроші? Хлопчик розповів, що він пішов до своєї колежанки, з якою ра­зом вчиться. Власне до тієї дівчинки, з якою Д. вчиняв непристойні дії. І з нею той хлопчик пішов до Д. Він сказав ди­тині: «Поцілую тебе і дам тобі за це гро­ші». Дав йому гроші і почав його тор­катися. Хлопчик злякався і втік. Хочу наголосити, аби батьки звертали ува­гу на те, звідки у дітей гроші. Особли­во якщо вони не можуть чітко пояснити, де їх взяли. І вже той хлопчик розповів, що інші діти ходять до цього чоловіка до хати.

— А чи чіплявся він до власних ді­тей?

— Про це нам нічого не відомо. Під час судових засідань він спілкувався з донь­кою телефоном. Вона до нього дзвони­ла.

На сьогодні проведено підготовче за­сідання, справа буде розглядатися по суті. Будемо зачитувати обвинувальний акт і засвідчувати докази. Усіх дітей ми допитали ще на досудовому розсліду­ванні у слідчого судді. Щоб зайвий раз не кликати їх до суду і не травмувати. Нам чинний кримінальний кодекс це до­зволяє. У суді заслухаємо диски з пока­зами.

— Яке покарання прокуратура буде просити у суді?

— Справу слухає колегія суддів. У цій справі міг бути суд присяжних, але він відмовився. Будемо обстоювати довічне ув’язнення. Вражає, що він — місцевий житель, діти до нього протягом тривало­го часу ходили регулярно і ніхто не звер­нув уваги. Наскільки треба було втертися у довіру до дітей!

— А у школі про це знали?

— У школі про це не було відомо. Оче­видно, багато чого залежить від класного керівника. Усі ці діти з неблагополучних сімей. Наскільки вони хотіли спілкувати­ся, наскільки вчителі з ними хотіли спіл­куватися — це питання…