Бахчисарайський палац – трофей російських археологів

Українські та світові ЗМІ вже багато писали про некоректну реставрацію Бахчисарайського палацу, пам’ятки світової історії XVI століття. При відновленні його конструкцій не дотримуються вимоги щодо збереження зовнішнього вигляду, змінюється цільове призначення відновлених забудов. По суті, під приводом реставрації здійснюється фальсифікація історії Криму.

Кримська преса пише, що «Бахчисарайський па­лац перетворено з об’єкта культури на… об’єкт археоло­гії». Виявляється, російські так звані археологи, попри те, що палац досліджували ще у дово­єнний час, тобто в 30-х роках, зараз перекопали всю терито­рію і всі приміщення на пред­мет знаходження археологіч­них артефактів, які можна було б використати для пояснення того чи іншого відтинку історії Криму і його завоювання Росі­єю.

Загалом відомо, що ро­сійські війська під час походу фельдмаршала Мініха у 1736 році спалили Бахчисарайський палац, який на той час мав пер­вісний вигляд і саме у такому стані являв собою об’єкт сві­тової історичної спадщини. Це знищення автентичної культур­но-історичної пам’ятки ввійшло в історію як варварство, адже під час пожежі було не тільки втрачено первісний архітектурний ансамбль, а у вогні загину­ла багатюща ханська бібліотека та архів Кримського ханства, в яких зберігалися безцінні істо­ричні манускрипти. Без них не можуть бути відновлені багато фактів з життя тогочасного єв­ропейського суспільства. У по­жежі над Бахчисараєм у диму літали сторінки недогорілих книг та шматки недопалених пергаментів. Вони вже втрачені світовою культурою назавжди.

З того часу Бахчисарайський палац кілька разів відновлював­ся, однак жодного разу не був відновлений до його первісно­го стану, і людство зараз вже не вправі його вважати автентич­ним пам’ятником XVI століття.

Що роблять російські «ар­хеологи» зараз? Як повідомив журналістам доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків «Таврійської ака­демії КФУ ім. В. І. Вернадсько­го» (колишній Таврійський наці­ональний університет України. — Авт.) Валерій Науменко, нині розкопали 70% сучасної те­риторії комплексу. Нові дані розкривають основні етапи будівельної історії палацу, по­чинаючи з правління кримсько­го хана Сахіб-Гірея I (1532−1551). «Ми з’ясували, що в XVIII столітті ханський гарем вклю­чав безліч приміщень, у тому числі так званий старий гарем, розібраний у 20-і рр. XIX ст. Те, що ми бачимо зараз, — лише за­лишки більш глобальної кон­струкції, яка мала інше плану­вання. А знаменита Соколина вежа, під якою знайдений пер­стень ханської дочки, зведе­на на житловому комплексі XVIII століття, який, ймовірно, був зруйнований у 1736 році. За­вдяки цим та іншим знанням з’явилася можливість віднови­ти не тільки палац, а й відсут­ні особливості життя та побуту з історії Хан-Сарая», — розповів Валерій Науменко.

Роботи проводилися на 29 ділянках з метою відкриття фундаментів різних будівель пам’ятника в рамках розроб­ки проєкту його реставрації. За словами вчених, тепер палац з об’єкта архітектури перетво­рюється в повноцінний об’єкт археології.

Що ж саме шукають росій­ські археологи? Це давно ві­домо, і в об’єктивність росій­ських вчених вже давно ніхто не вірить. Археологи в Криму постійно шукають дві речі — з одного боку артефакти, які б підтверджували російські слі­ди в древній історії Криму, а оскільки їх нема, то «вченим» доводиться багато що фаль­сифікувати. Як, наприклад, ви­явився фальсифікацією такий «артефакт», як так званий Тму­тараканський камінь, на яко­му начебто є напис про те, що князь Гліб міряв по льоду ши­рину Керченської протоки. В Бахчисараї ж та інших місцях росіяни шукають єдине — під­твердження залежності Крим­ського ханства від Османської імперії.

Так і цього разу. «Ми виявили значну кількість керамічних ви­робів. Більшість з них підтвер­дила колосальний вплив на ханство османської культури. Наприклад, мова про турецький фаянс, який датується від XVI до XVIII ст. Є кераміка, властива саме кримськотатарській куль­турі. Одна з відмінних рис та­ких предметів — розфарбуван­ня зовні лініями білого кольору з допомогою рідкої глини, анго­ба. А для місцевої поливної ке­раміки типова монохромність. На окрему увагу заслуговує ко­лекція курильних люльок кінця XVII-XVIII століття, що належали мешканцям палацу. У ній понад 400 виробів з арабографічни­ми написами, що повторюють сури Корану або імена вироб­ників люльок», — розповідає Ва­лерій Науменко.

Гляньте, вище Валерій На­уменко розповідає, що архе­ологи проводили пошуки в 29 місцях для розкриття… старих фундаментів. І в фундаментах (?) знайшли гарнітури кераміч­них виробів і колекцію куриль­них люльок. Попередні дослі­дження палацу ніяк не свідчать про можливість подібних зна­хідок, оскільки на території па­лацу його мешканці ніколи не мали потреби ховати скарби. То це нова російська фальсифі­кація?

Безсумнівно, через розкопки подібним методом російськи­ми археологами в палаці буде втрачено для науки чималу кіль­кість реальних артефактів. Крім того, є ризик, що цінні знахід­ки будуть вивезені, як і раніше, в російські музеї, оскільки на­віть «Ермітаж» не гребує збері­гати крадене в землі та музеях України й інших країн. Прийде час, і нові дослідження допо­можуть встановити істину і роз­крити злодіяння російських ар­хеологів, які зараз ставляться до пам’яток культури та історії в Криму як до воєнних трофе­їв: без жалю, без об’єктивності, для підтвердження своїх фаль­шивих теорій.