Далеко не смішна кандидатська клоунада

Важливу політичну подію у житті країни — вибори глави держави — багато хто з чинних і потенційних претендентів на найвищу посаду сприймає як цирк. Замість того, щоб привернути увагу людей конструктивними пропозиціями і показати шляхи їх втілення, ці особи своїми вчинками насміхаються над виборцями. Це не смішно, а сумно.

Започаткував цей «тренд» ке­рівник гумористичного телепро­екту Володимир Зеленський. Півбіди, що оголосив в ефірі про свій похід на вибори у час, коли там мав з’явитися з новорічним посланням чинний президент. Наступний крок Зеленського був ще більш несподіва­ним, неприйнятним, таким, що непри­ємно шокував загал: комік попросив людей самим написати виборчу про­граму для нього…

На це хамство дотепно зреагував народний депутат зі «столиці сміху» Одеси Олексій Гончаренко. На одну з програм телеканалу «Прямий» він прийшов в образі… Чарлі Чапліна.

Передісторія цієї «телевистави» така. Перед Новим роком Гончаренко засумнівався, що комік Зеленський, розуміючи високу відповідальність, яка лежить на главі держави, піде ба­лотуватися. Нардеп по­бився об заклад і запев­нив: якщо «квартальник» все-таки зважиться на такий ризикований крок, то він, Гончаренко, зніме костюм політика і одяг­неться у вбрання коміка.

Слово треба трима­ти. Зеленський пообіцяв народові, що йде у «слу­ги народу», а Гончарен­ко перевтілився у найвідомішого ко­міка світу. Дав зрозуміти, що почуття гумору Зеленському відмовило. А от Чаплін, якому доводилося грати роль диктатора, за словами Гончаренка, у політику піти не наважився. Бо кожен має займатися своєю справою. Влас­не у цьому і полягає суть тролінгу Гон­чаренка.

Ще один «герой дня», який насмі­шив виборчу публіку, — найперше за­реєстрований кандидат у президен­ти, колишній міністр екології Ігор Шевченко. Для того, щоб поліпши­ти свій імідж, щоб виборець пішов за ним, цей самотній екс-чиновник іні­ціював провокаційний інтерактивний проект «Дружина для президента». З допомогою свого піар-менедже­ра шукає гарних дівчат, які могли б стати супутницею його життя. Тобто першою леді кра­їни.

Ігор Шевчен­ко каже, що це має бути не просто жін­ка, з якою «посиді­ли-поговорили». Її обов’язки «не ма­ють обмежувати­ся приготуванням борщу і класним сексом». Серед ви­мог до кандидаток — розуміння со­ціально-політичної ситуації у країні, «знання напам’ять» передвиборчої програми самого І. Шевченка, до­сконале володіння англійською.

Піарниця повідомила, що канди­дат у президенти давно підбирає собі заміський будинок, куди хотів би переїхати зі своєю обраницею. За даними «ВЗ», на кастинг до цього кандидата у президенти вже записа­лося більше двох сотень дівчат. Ото­чення І. Шевченка каже, що він від­дає перевагу блондинкам. Авторові цих рядків достеменно відомо, що на конкурс «Дружина президента» зая­вилася одна з львів’янок. Блондинка. У політиці трохи розбирається. Але англійська у неї кульгає…

Ну і ще один епізод з виборчої кампанії. У президенти подався ко­лишній керівник Державної фіскаль­ної служби Роман Насіров, якого НАБУ звинувачує у корупційних діях, які завдали державі мільярдні збит­ки. Центрвиборчком вивчає доку­менти Насірова. Щоб зареєструвати його кандидатом у президенти або відмовити у цьому проханні, у ЦВК залишилося три дні.

На обід четверга, 17 січня, Цен­тральна виборча комісія видала кан­дидатські посвідчення восьми гро­мадянам — Ігорю Шевченку Анатолію Гриценку, Сергію Капліну, Віталію Ку­прію, Євгенію Мураєву, Валентину На­ливайченку, Андрію Садовому, Віталію Скоцику. Останній (донедавна очолю­вав Аграрну партію) тепер ідентифікує себе як професор кафедри конярства і бджільництва Національного універ­ситету біоресурсів і природокористу­вання України.