Екс-майора Мельниченка «розкуркулили»
Заарештували майно і банківські рахунки в Україні
Історія з кримінальною справою проти колишнього майора Управління держохорони Миколи Мельниченка (на фото) затягнулася надовше, ніж «касетний скандал», який вибухнув із прив’язкою до «плівок Мельниченка». Звинувачення у державній зраді, розголошенні держтаємниці та перевищенні службових повноважень президентському охоронцеві висунули ще 2001 року. Епопея тягнеться досі. І рішення Печерського райсуду, який дав дозвіл на арешт майна Мельниченка та затримання екс-майора, — лише чергові три крапки у ній.
«Довгограючу» справу то закривали, то знову поновлювали. До звинувачень у шпигунстві додалася стаття щодо легалізації коштів, отриманих незаконним шляхом. За версією слідства, Мельниченко відмивав гонорари, отримані від закордонних структур. Тих, яким нібито продавав «держтаємну» інформацію, «підслухану» у кабінеті тодішнього президента Кучми.
Серед придбаного в Україні за «матеріальну винагороду» — дві квартири, будинок та дві земельні ділянки. На цю нерухомість і наклали арешт рішенням Печерського суду. До квартир, будинку та землі додали три авто (парочку Lexus і Toyota Сamry), зареєстровані на дружину Мельниченка — «діву» Наталю Розинську.
Майно — під арешт, екс-майора — примусово до суду, для обрання запобіжного заходу. Ось тільки з доставкою — проблема. Мельниченко із дружиною давно у Сполучених Штатах осів. У всеукраїнський розшук його ще у вересні 2011-го оголосили. А ось що з міжнародним розшуком, достеменно так і не відомо. Була інформація про те, що у квітні минулого року Україна надсилала матеріали щодо Мельниченка в Інтерпол. Але, зі слів Розинської, Інтерпол відмовився вносити екс-майора у свою базу.
Від висунутих звинувачень Мельниченко відхрещується. А чергову активність українських органів у своїй справі пов’язує з політикою. Каже, у ситуації, коли немає політичної волі розставити крапки над «і» у справі про вбивство Георгія Гонгадзе, у пригоді стає справа проти Мельниченка — дискредитують свідка.
«Якщо ГПУ використовує „плівки Мельниченка“ проти нього самого, то таким чином фактично визнає їх дійсність, допустимість та законність як речових доказів, — написав у Facebook адвокат екс-майора Микола Неділько. — Проте свого часу Печерський райсуд Києва їх такими не визнав. Тому виникає логічне запитання: чому ж ці плівки як речові докази визнає ГПУ і як належні речові докази не використовує проти фігурантів, які на них записані? ФБР „плівки Мельниченка“ у частині запису розмов щодо Гонгадзе передавав свого часу заступник голови тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Юрій Луценко (про що складено відповідний протокол передачі), який на сьогодні є генпрокурором і відомство якого розслідує цю справу. Плівки Мельниченко передавав виключно на виконання розпоряджень слідчої комісії ВРУ. Жодним спецслужбам іноземних держав Мельниченко ніяких плівок не передавав. Про те, що Мельниченком прослуховується кабінет на той час президента Леоніда Кучми, знали і Олександр Турчинов (нині — секретар РНБО), і Євген Марчук (екс-голова СБУ). То у чому протиправність його дій, про яке шпигунство йдеться?».
Коментуючи судове рішення щодо арешту майна Мельниченка і Розинської, адвокат заявив, що до списку потрапили будинок та земельні ділянки, які нібито дісталися екс-майору як спадщина після смерті батьків. А з двох згаданих в ухвалі «Лексусів», жодного у сімейному гаражі вже немає. Один, заявив Неділько, Розинська давно продала, а інший у неї вкрали.