Люстрація – як рентген влади

Під час чи не кожних виборів з уст політиків різної масті лунає слово “люстрація”. “Очистимо владу від антидержавників, крадіїв, пройдисвітів, перекінчиків!” — кажуть вони, зриваючи оплески довірливої громади. Закон про “відсіювання полови” вважали ледь не панацеєю від усіх бід у нашому суспільстві, запорукою оздоровлення державного апарату. Він був однією з головних вимог Євромайдану. І ось минулого тижня, після багатьох років безплідної балаканини, покладено початок цьому процесу — очищенню української влади від тих, хто її компрометує словами і вчинками. Верховна Рада 252 голосами прийняла у першому читанні відповідний законопроект. Однак разом із позитивною реакцією на цей документ чути і гостру критику.

Мовляв, багато в чому законодавці переборщили. Дехто вважає плювком в обличчя демократії уже той факт, що серед розробників законопроекту про люстрацію є одіозні особи на кшталт “регіонала” Журавського, які першими повинні би пройти це “чистилище”...

Якщо говорити “на хлопський розум”, люстрація — це своєрідний “рентген” осіб, які уже займають або хочуть зайняти посади у державній службі. Всебічна перевірка на предмет того, чи не вчиняли вони, бувало, дій, які суперечать статусу “державної людини”. Політична наука каже: люстрація конче потрібна у ті моменти, коли країна від диктатури переходить до демократії — аби через проникнення “ворожого елементу” не допустити повернення до сумного минулого. В Україні, яка так тяжко пориває з комуністичним, імперським минулим, коли чи не щодня ми чуємо про зради, диверсії, масштабний грабунок, співпрацю з ворогом, потреба у такій процедурі особливо актуальна.

У разі ухвалення у нинішній редакції законопроекту “Про очищення влади” під суспільним мікроскопом опиняться майже всі, хто носить представницьке посвідчення з гербом. Починаючи від Голови Верховної Ради і його заступників, народних депутатів, глави уряду, міністрів, керівників центральних відомств і регіональних підрозділів, до Генпрокурора і його підлеглих, суддів Конституційного Суду. А також служителів Феміди всіх решта рівнів, дипломатів, керманичів СБУ, вищих чинів Збройних сил, усього міліцейського апарату, тюремників, голів державних адміністрацій, податківців, МНСників, членів ЦВК, голови Нацбанку, керівників органів місцевого самоврядування. Легше сказати, хто не потрапить під перевірку...

Усім цим чинам треба буде довести, що жили “згідно із зарплатою”, що їхні прибутки, маєтки — легальні, що злочинних дій не виконували, прав громадян не порушували, зокрема не вчиняли репресій, що не були “сексотами”, не “закладали” політично активних громадян. Підтвердити все це вони мають документально. Подані ними відомості буде ретельно перевірено.

З іншого боку, закон дозволяє українцям надсилати у люстраційні органи відомості про того чи іншого посадовця, якщо той вчинив неблаговидні діяння. Якщо “компромат” підтвердиться, або з інших джерел “люстратори” встановлять, що посадовець чи кандидат на посаду ввів їх в оману, дорогу до державної служби такому “кадру” буде перекрито. Інформацію про результати своїх перевірок Національне агентство України з питань державної служби оприлюднить на своєму сайті. Якщо все відбуватиметься за виписаними так правилами, Україну чекатиме гігантська чистка, під яку потраплять сотні тисяч осіб...

Громадські активісти святкують напівперемогу (бо попереду ще друге читання закону), закликають суспільство посилити тиск на депутатів, щоб вони часом не вихолостили законопроект. Однак навіть у стані опозиції багато хто сприймає його як популістський, як піар-акцію перед виборами. І “не для преси” зізнається: голосували за нього, щоб не отримати тавро “зрадника народних інтересів”...

Фахівці з питань розробки законодавства і проблем прав людини, зокрема відомий експерт Володимир Яворський, вказують на суттєві вади закону “Про очищення влади”. Одним з його недоліків вважають те, що, всупереч рекомендаціям Ради Європи, не створено єдиного незалежного органу з люстрації. З чітко визначеними критеріями його роботи, вимогами до його членів, із залученням авторитетних у суспільстві людей. Натомість місію “чисток” покладено на... органи влади. Це може призвести до вибіркової, політично вмотивованої люстрації, до “полювання на відьом”.

Ще один “гандж” законопроекту — повальна люстрація. Європейці рекомендують пропускати через “рентген” лише тих посадовців, чия діяльність може становити загрозу демократії та прав людини. У нашому ж випадку йдеться про перевірку практично усіх посадових осіб державної влади і місцевого самоврядування. Законопроект зобов’язує звільнити практично всіх чиновників, які працювали у владі протягом останніх років — а це, зазначає пан Яворський, щонайменше півмільйона осіб. А ще, як випливає із тексту закону, треба буде показати на двері всім (крім рядових) міліціонерам, прокурорам, податківцям. Вони не зможуть повернутися на свою роботу протягом 10 років. Ким їх замінити бодай на перших порах? Чи не паралізує це діяльність державних структур?

Люстраційний закон передбачатиме від усіх керівників державного рівня подавати не тільки свої декларації про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, а й такі ж відомості про своїх чоловіка-дружину, батька-матір, вітчима, мачуху, сина, дочку, пасинка, падчерку, брата, сестру, дідуся-бабусю, прадіда-прабабу, внука, опікуна і т.д. Знайти таку інформацію з об’єктивних причин іноді фізично неможливо — хоча б тому, що не завжди її зберігали. І що? Якщо ви не згадаєте, як саме заробив свій “драндулет” ваш дідусь, чи де взяла золотий ланцюжок ваша бабуся, то через це не піде­те на державну роботу?

Люстрація — справа для України нова. А нове — завжди недосконале. Зопалу надуманими підозрами можна безпідставно образити людину, кинути на неї тінь, скомпрометувати на все життя. Люстратори збираються публікувати свої висновки щодо тієї чи іншої особи. А якщо вони помиляться — чи не буде поширена неправдива інформація втручанням у приватне життя громадянина, порушенням його прав?

Протягом кількох найближчих тижнів депутати вноситимуть поправки у закон “Про очищення влади”, робоча група їх систематизуватиме. Лобісти закону вимагають, щоб обговорювали ці зміни у відкритому режимі, перед телекамерами. А для того, щоб цей законопроект часом не “завалили”, хочуть заручитися підтримкою багатотисячних мас під стінами Верховної Ради. Мовляв, під таким потужним пресингом у нікого не підніметься рука голосувати “проти”. Отож нас чекає неабияке видовище із визначення “ангелів” і “дияволів”...