Трускавець та Східниця спорожніли, бо Путін у війну «бавиться»

На момент, коли писалися ці рядки, в елітному готельно-відпочинковому комплексі «Женева», пропускна здатність якого близько 400 осіб, відпочивало 160 людей. Для готелю це критично мало, але на сьогодні це один з найкращих показників завантаженості у курортному Трускавці.

Набагато гірша ситуація в оздоровницях ЗАТ «Трускавецькурорт». Від дефіциту гостей найперше потерпають розташовані в нагірній частині курорту оздоровниці «Кристал», «Алмаз», «Рубін» та «Янтар». Сюди зазвичай їдуть по путівках, які фінансуються профспілками, соціальними фондами. Цього року існує ризик, що таких путівок взагалі не буде: держбюджет порожній. Мало людей і в «Карпатах», «Кришталевому палаці», «Дніпрі-Бескиді», інших відпочинково-лікувальних центрах, де традиційно від охочих відбою не було. Тепер змушені вдаватися до непопулярних методів заощадження — працівників переводять на оплату за неповним посадовим окладом. Когось — на половину, де зовсім сутужно — на чверть.

Упродовж березня в Трускавці, як поінформували нас у міській раді, поправили своє здоров’я 11 тис. 536 відпочивальників. На 4 тис. 508 осіб менше, ніж торік, тобто на 35 відсотків менше!

Тривожна ситуація в країні, бойові дії сепаратистів у східних областях, агресія Росії, яка лякає нас війною, змусили не тільки українців, а й потенційних закордонних туристів переглянути свої плани на відпочинок і лікування у Трускавці. Зовсім немає росіян, значно поменшало білорусів, казахів та туркменів. Тотальна путінська брехня на російських телеканалах, фальсифіковані сюжети про «безчинства» бандерівців в Україні настільки лякають росіян, що вони бояться сюди їхати. А дарма.

Росіяни, як і ті українці, які, готуючись до літньої відпуски, «акумулюють» кошти в доларах, тільки б виграли. Східницький селищний голова Іван Піляк подає ось таку заощадливу арифметику: ціна путівки на відпочинок і лікування у східницьких елітних готельно-відпочинкових комплексах, як і торік, близько 8 тис. грн. (на 21 день).

Торік, коли курс гривні був вищий, приїжджому закордонному люду відпочинок на гірському курорті обходився в середньому у 1000 доларів. Тепер же, після падіння гривні, путівка для них подешевшала на 250 — 300 доларів: достатньо 750 доларів, щоб, реалізувавши їх в обмінному пункті, отримати необхідні для оплати путівки 8 тис. грн. Підвищення курсу долара стосовно гривні — реальна нагода зекономити на літній відпустці і для тих наших співвітчизників, хто звик проводити її на курортах Туреччини. За задоволення засмагати на тамтешніх пляжах вони також платять в середньому 1000 доларів. У Східниці можна відпочити не в гірших умовах, але з більшим оздоровчим ефектом, ніж у Туреччині. І потрібно для цього не більше як 750 доларів.

У розташованій за 20 кілометрів від Трускавця Східниці водна мінерально-джерельна база якої не має аналогів, також дається взнаки дефіцит відпочивальників. Та все ж не так боляче, як у Трускавці. Тут немає так званих тисячників — розрахованих на прийом тисячі й більше відпочивальників оздоровниць-багатоповерхівок. На гірському курорті майже не працюють із соціальними фондами, за путівки яких так «б’ються» оздоровниці, які не витримують конкуренції із сучасними лікувально-відпочинковими об’єктами. У Східниці орієнтуються на «живого» туриста, який розраховує на власні кошти.

Основний контингент відпочивальників на гірському курорті — переважно жителі Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Харківської областей та Києва. Із Луганська та Донецька також приїжджають, але значно менше. Привертає курорт і увагу білорусів, наві­дуються сюди росіяни й поляки, не оминають цю оазу туристи з країн Євросоюзу. Та все ж «погоду» роблять не вони, а українці. Цього тижня життя в багатьох курортних готелях знову запульсувало. З’явилися замовлення на травневі вихідні. Але це, на жаль, тимчасове явище.

І ще один нюанс. До Трускавця й Східниці приїжджало б значно більше туристів, якби були хороші дороги. Не позаздриш тим, хто у ці дні власними автомобілями добирається до гірського курорту. Останній відрізок їхнього шляху, трикілометрова вулиця Степана Бандери у Бориславі, наводить жах. Язик не повертається назвати вулицею оцю занедбану, вщент зруйновану дорогу. Нелегко добиратися до Трускавця й Східниці і залізничним транспортом. За радянських часів до міста «Нафтусі» курсували чотири потяги. Тепер залишився один — “Київ — Трускавець”.

Потрапити до Трускавця та Східниці з усіх інших регіонів можна після виснажливих пересадок-очікувань у столиці. Хто після цього захоче відпочивати у нас? Важко дається, як поінформував нас заступник міського голови Трускавця Юрій Яворський, і вирішення проблеми авіарейсів. “Київ — Львів”, “Баку — Львів” та “Москва — Львів” — оце і всі рейси, якими користуються авіапасажири із пострадянських країн, кінцевою метою перельоту яких є Трускавець або Східниця. Майже всі, хто прилітає на курорти із Туркменії та Казахстану, роблять це через Стамбул. Виходить дешевше. Ціна на українських авіалініях, як і плата за послуги Львівського летовища імені Данила Галицького — одні з найвищих у Європі.