ПРохендовський

Після дев’яти довгих років, які відділяли «рядового» ЦВКівця Михайла Охендовського (на фото) від головного крісла у Центрвиборчкомі, олов’яний солдатик Партії регіонів таки отримав свій трофей. Цього лаврового вінця на свою голову Охендовський, подейкують, терпляче чекав з часу, коли буремного 2004-го з піною біля рота боронив «ківаловську перемогу» Януковича у Верховному суді. Тепер вірному слузі доведеться лізти зі шкіри, щоб втримати у руках власну перемогу. А то, сидіти йому у головному ЦВКівському кабінеті менше року.

Біля металу не заіржавів

Капуста, в якій 39 років тому («сороківник» голова ЦВК святкуватиме 27 жовтня) знайшли Мишка Охендовського, — молдовського урожаю. У Дубосарах росла. Місце народження — усе, що відомо з дитячої біографії нашого персонажа. Чи то сам Охендовський не любить про батьків і дитинство розповідати, чи, може, його жовтеняцько-піонерський життєпис нікого особливо не цікавив, тому й не розпитували. Як і про початок трудової кар’єри у Заполяр’ї, де з розвалом «нерушимого» 18-річний Михайло Охендовський трудився на Норильському гірничо-металургійному комбінаті.

Та хліб простого роботяги хлопцеві смакував недовго. Закортіло граніт науки спробувати. Квиток з Норильська до Києва став для Охендовського щасливим. Приїхавши до української столиці абітурієнтом, вже за кілька тижнів Михайло тримав у руках «корочку» студента Інституту міжнародних відносин Шевченкового університету. А ще через п’ять років — червоний диплом спеціаліста з міжнародного права.

Виш Охендовський закінчив не лише дипломованим «міжнародником», а й юристом зі стажем. Ази юридичної практики почав осягати референтом у фірмі «Проксен». Фірма то не проста була — стежки від неї вели у той же столичний вуз, де навчався референт Охендовський. А точніше — до доцента Олександра Задорожнього, який на той час встиг і заступником декана факультету міжнародних відносин попрацювати, і свою юрфірму заснувати — той самий «Проксен».

Здібний учень кучмівського постпреда

«Надзвичайно ціную стосунки з Олександром Вікторовичем Задорожнім. З 1993 року бачив у ньому ідеального викладача, згодом — керівника, партнера, друга», — розповідатиме Охендовський про свого покровителя, який на президентських виборах 99-го «засвітився» серед довірених осіб кандидата Леоніда Кучми, а за своєї другої депутатської каденції дослужився до постпреда Кучми-президента у Верховній Раді.

Задорожній став «візиткою» для Охендовського не лише у юридичних колах, а й на Банковій, де за головного президентського адміністратора був Віктор Медведчук (у Задорожнього до Медведчука містки давно прокладені були). Результат «блату» не забарився. 2002-го у трудовій книжці юриста фірми «Проксен» з’явилися відразу два нові записи: «начальник правового управління Національної телекомпанії України», а через п’ять місяців — «віце-президент НТКУ». «Шефом» Охендовського на цій посаді був колишній прес-секретар Кучми й екс-начальник управління інформації та зв’язків з громадськістю президентської Адміністрації Ігор Сторожук. Той самий, який після звільнення з НТКУ виплив у речниках тодішнього голови Верховної Ради Володимира Литвина (вочевидь, через цю зв’язку дехто вважав і Охендовського «людиною Литвина»). Але цікавішим є інше: протеже Задорожнього підозрюють у причетності до прищеплювання на телебаченні сумно­звісних «темників».

Історія з транзитним сервером

Пропрацювавши в НТКУ трохи більше року, Охендовський знову повернувся на круги свої — у рідний «Проксен». Тільки цього разу — не простим юристом, а заступником директора. З цієї посади голосами Верховної Ради його і «призвали» у Центрвиборчком. З лобіюванням, подейкують, все ті ж покровителі піднатужилися — Задорожній і Медведчук.

З першим призначенням Охендовського у ЦВК почалася «регіонівська» глава у його кар’єрній біографії. Надворі був лютий 2004-го. А через дев’ять місяців, коли з іскри виборчого протесту спалахнув помаранчевий Майдан, «новобранець» Охендовський груддю стояв на судових барикадах за даровану «ківаловським» Центрвиборчкомом перемогу Януковича. З Оленою Лукаш у Верховному суді «тільняшку» дер, з нею ж і з шефом Сергієм Ківаловим на суд Верховної Ради пішов, коли після висловлення ЦВК недовіри 8 грудня 2004 року парламент взявся заново Центрвиборчком формувати. З першого разу усі троє дружно пролетіли. І лише з другої спроби Охендовському вдалося обійти у рейтинговому голосуванні Ківалова і Лукаш. Але «слави» співучасника фальсифікацій це з нього не змило. У кримінальній історії з використанням так званого транзитного сервера прізвище Охендовського звучало в одному списку з прізвищами Медведчука, Ківалова, політтехнолога Левенця, братів Клюєвих. І хоча на так званих плівках Рибачука (із записами «штабних» розмов про фальсифікації на користь Януковича) Охендовський не засвітився, призначений після перемоги Ющенка секретарем Ради нацбезпеки й оборони Петро Порошенко публічно висловив підозри, що без Охендовського у «серверній справі» не обійшлося. «Підозрюю, що до цього причетний пан Охендовський, який у ЦВК відповідав за сервер», — заявив Порошенко.

Та здригатися від однієї лише згадки про ющенківське гасло «Бандитам — тюрми!» ні Охендовському, ні іншим персонажам «транзитного скандалу» довго не довелося. Відбулися легким переляком. А на третьому році президентства Віктора Ющенка, коли під дострокові парламентські вибори-2007 ЦВК знову достроково перекроїли, Охендовський опинився у «вісімці» тих, хто зі старого складу комісії перекочував у новий. За заслуги перед Януковичем і партією «регіонали» не пошкодували для нього своєї квоти. За чутками,особисто ратував за Охендовського тодішній віце-прем’єр Андрій Клюєв. Колишнього керівника тіньового штабу Януковича (на виборах 2004-го), який нині «секретарює» в РНБОУ, досі називають серед «благодєтєлєй» Охендовського. Цей зв’язок підтвердив і політтехнолог Тарас Березовець, який певний час співпрацював з Клюєвим. «Думаю, Охендовський — людина Клюєва. Вони працюють у доволі тісному контакті, тому в Охендовського є потужний покровитель», — написав Березовець на своїй сторінці у Facebook.

Мавр зробить свою справу — мавра «підуть»?

Очоливши Центрвиборчком, 39-річний Охендовський став наймолодшим головою за всю історію ЦВК. Але це не єдина цікава цифра, пов’язана з його обранням. Особливу увагу привертає результат голосування за Охендовського. Точніше, не стільки результат (навряд чи хтось сумнівався, що, «прихватизувавши» ЦВК, «Регіони» легко протиснуть свого ставленика), скільки розклад голосів. З 14 членів комісії, які взяли участь у таємному голосуванні, 11 поставили галочку навпроти прізвища Охендовського (воно було єдиним у бюлетені). Два бюлетені забракували, оскільки у них не було жодної відмітки, ще один був з позначкою у графі «проти всіх». Враховуючи, що «Регіони» контролюють 10 ЦВКівців з 15-ти, виходить, що за Охендовського віддав свій голос і хтось з «опозиційного гуртка» у ЦВК. Під підозрою опинилися четверо з п’ятірки (Жанна Усенко-Чорна, Андрій Магера, Юлія Швець та Валерій Желудько), оскільки Ігор Жиденко участі у виборах голови комісії не брав (був у відпустці).

Попри таємне голосування, у пресу просочилася інформація, що опозиціонерів, які проголосували за Охендовського, у ЦВК навіть не один, а двоє було. А ще — що нібито не піднялася рука благословити свого конкурента на головне крісло в ЦВК у секретаря комісії Тетяни Лукаш. Хоча, мабуть, розуміла, що її обрання головою Центрвиборчкому через лічені дні після призначення старшої сестри Олени Лукаш міністром юстиції навіть для Партії регіонів було б явним перебором...

Проте обрання Охендовського остаточно не перекреслило шансів Лукаш-молодшої стати наступною «шефовою» Центрвиборчкому. У червні 2014-го спливає семирічний термін повноважень 13 з 15 членів ЦВК. А це означає, що менш ніж за рік до президентської кампанії головну виборчу комісію знову переукомплектовуватимуть, і знову ЦВК обиратиме собі голову. І не факт, що крісло відійде Охендовському. Експерти не виключають, що це прізвище може і взагалі не з’явитися у списку наступної ЦВК. Мовляв, після того, як Охендовський виконає покладену на нього брудну роботу (убезпечить «Регіони» від неприємних несподіванок на перевиборах у семи вакантних округах, включаючи округи Олександра Домбровського і Павла Балоги) та забезпечить ґрунт для президентської кампанії, його можуть просто «піти». Злити, повісивши на нього усіх виборчих собак.

Але це лише один з можливих варіантів. Є й інша версія: якщо за 11 місяців головування у ЦВК Охендовський доведе Януковичу і «Регіонам», що їм без нього — ну ніяк, то може заслужити для себе і другу каденцію у шефському кріслі.