Ярослав Пастернак так натхненно писав про спорт, що переносив читачів з дому на стадіони…

Його статті люди зберігають у домашніх архівах

Ярослава по праву вважають легендою української журналістики, і не тільки спортивної. За яку тему він не брався б, читач отримував не просто ексклюзивну інформацію про ту чи іншу подію, а й об‘єктивні її оцінки, точні і образні характеристики персонажів, коментарі фахівців і самих героїв. В енергетичних газетних рядках Славка люди вловлювали динаміку, пульс явища, якого самі не бачили. Ярослав так писав, що робив читачів співучасниками, очевидцями дійства, яке відбувалося за багато кілометрів від них.
Слово Пастернака багатьох окрилювало, водночас його критика була не знущальною, а доброзичливою. Тому цей журналіст користувався щирою повагою величезної аудиторії. Спілкуватися з ним люди вважали за честь.

Пригадую розмову з одним із харизматичних футбольних тренерів. Коли його команда поступалася суперникові, він із нетерпінням чекав свіжого номера «Високого Замку» із репортажем Ярослава Пастернака — бо той з трибуни помічав таке, що наставник «Карпат» із тренерської лави зауважити і використати у своїй роботі самотужки не міг. Журналіст звертав увагу як на тренерські «родзинки», так і на його хиби.

Високими стандартами своєї «людяної» журналістики Ярослав користувався, коли розповідав не тільки «життєві» історії (скільки ж то було їх!), а й спортивні. Чи то йшлося про міжнародні змагання за участі зірок світової величини, чи про аматорські турніри у сільській глибинці, про дитячий спорт. Скількох талантів він своїм словом надихнув на високі спортивні досягнення! Скільки людей у своїх домашніх архівах зберігають публікації Ярослава Пастернака! Неспроста Національний олімпійський комітет визнавав його кращим спортивним газетярем України.

Особисто я почуваюся щасливим від того, що разом колись вчився із Славком на факультеті журналістики, працював з ним і завжди відчував його дружнє плече…
Ще одне із багатьох досягнень мого товариша — син Богдан, який пішов слідами батька, став відомим спортивним журналістом.

Пам‘ять про товариша-репортера тренер Зіновій Курса увічнив спортивним турніром

Окрема мова — про старшого тренера Львівської ОДЮСШ Зіновія Курсу, про вихованців якого часто писав Ярослав Пастернак. Будучи вдячним за те, що журналіст своїм словом підтримував юну спортивну зміну, у день похорону педагог ініціював баскетбольний турнір його пам‘яті. І проводить його ось уже 22 роки, відколи Ярослава Івановича немає з нами. Попри складнощі з фінансовою підтримкою, ці турніри завжди проходять на високому організаційному рівні, чимало його колишніх учасників стали гравцями дорослих команд, тренерами. На Меморіал Пастернака приїжджали «юні гулівери» з багатьох куточків України, а також із Польщі, Словаччини.

Змагання відбувалися навіть тоді, коли вирував ковід. Не стала завадою їм і війна…
Цього разу учасниками турніру, крім господарів майданчика, буде талановита баскетбольна юнь з Дрогобича, Рівного, Харкова. Був би Ярослав Пастернак серед нас, обов’язково написав би захоплюючий репортаж про віртуозів помаранчевого м‘яча. І неодмінно розгледів би серед них майбутніх зірок…