Поклали на лопатки швейцарців. У неділю треба взятися за іспанців...

Львів продовжує бути фартовим містом для національної футбольної збірної. Навіть за умови, що колись «повноводні» трибуни його євроарени вимушено, через коронавірус, стали порожніми. Групу підтримки «жовто-синім» цього разу склали лише три десятки футбольних чиновників у vip-ложі і стільки ж акредитованих журналістів. Незважаючи на таке незвичне малолюддя, команда Андрія Шевченка у ніч на 4 вересня у матчі Ліги Націй почувалася досить упевнено. І перемогла збірну Швейцарії — 2:1. А натхнення нашим хлопцям додало незвичне виконання Державного гімну перед стартовим свистком — організатори увімкнули архівну фонограму, де «Ще не вмерла…» акапельно виконувало фантастичне — багатотисячне вболівальницьке товариство 'Арени Львів"…

Цього разу наш тренер Андрій Шевченко знову підтвердив свою схильність давати дорогу молодим талантам. У матчі зі швейцарцями місце в основі він довірив двом дебютантам — Тимчику і Михайличенку. І ті сповна виправдали довіру наставника, впевненою грою довівши, що на флангах складатимуть гостру конкуренцію «метрам» — Караваєву і Миколенку. Водночас Шева дав можливість досхочу награтися ветеранам Коноплянці і Ярмоленку. Правду кажучи, якість їхньої гри бажала бути кращою. Обидва виглядали блідою тінню самих себе. Першому явно бракувало фізичної витривалості, колишньої креативності ходів. А другий програвав силову боротьбу суперникові, над міру зловживав коронним дриблінгом, при втраті м'яча часто безпідставно виклянчував у арбітра «штрафнячки». Губився на полі і Мораєс. Як завжди, старався наш «човник» Малиновський. Зате бракувало концентрації його товаришеві Зінченку…

Втім, загальне враження від нашої команди цілком позитивне. Є малюнок гри, осмислені, а не хаотичні дії, присутня динаміка. Є ким при потребі рівноцінно замінити «вистріляний патрон». На лаві запасних — гравці з досвідом, з іменем.
А погоду у матчі зробили згадувані новачки. На 14-й хвилині на правій бровці порвав захист швейцарців Тимчик і, немов на тарілочці, виклав м'яч під удар Ярмоленку. Той згадав про свій коронний фінт і п'яткою відправив м'яч у ворота. Гості не змирилися. За п'ять хвилин до перерви дальній удар швейцарця Сеферовича «проспав» інший наш «могікан» — П'ятов (таке буває з ним не вперше). Але ж ми казали, що львівський газон щасливий! В одній із контратак, за 12 хв. до кінця матчу, м'ячем на лівому фланзі заволодів Михайличенко, вчасно зробив точний пас Зінченку, і той обвідним ударом «зняв павутину» у воротах швейцарців.

Усі, мабуть, бачили, як емоційно відзначив Сашко цей гол: зняв з ліктя траурну пов'язку, яку українці одягнули у пам"ять про покійного лікаря збірної Антона Худаєва (25 липня він помер від коронавірусу) — і, змовляючи молитву, підняв руки до неба. У такий спосіб присвячував медику свій футбольний шедевр. Це було проникливо…

У паралельному матчі нашої групи А4 Німеччина з Іспанією у компенсований час розійшлися миром (1:1), тож Україна очолила турнірну таблицю. У неділю, 6 вересня, нас чекає виїзний мегаматч Ліги Націй — з іспанцями. Тримаємо кулаки!

Фрагменти переможного матчу української збірної.