Холод, порожні трибуни і фантастична боротьба
Стрілецький комплекс львівського СКА знову зібрав під своїм дахом українських снайперів. Озброєні досвідом ветерани та амбітна молодь змагалися за нагороди Відкритого чемпіонату України – першого етапу відбору на континентальний чемпіонат.
Своєю участю не змогли прикрасити цей турнір лише ті, хто змагався за нагороди фіналу Кубка світу в Бангкоку. Там переможницею у стрільбі з пневматичного пістолета на 10 м стала олімпійська чемпіонка Афін, двічі бронзова призерка Лондона Олена Костевич. Чернігівка вдруге поспіль виборола великий кубок і стала найкращою українською спортсменкою жовтня (за версією НОК).
Світлий затишний зал, стрільбище, оточене заповненими трибунами, електронне табло, яке після кожного пострілу видає глядачам детальну інформацію, — так розігрували нагороди у Таїланді. Видовищно і без зайвого екстриму. Більшість же наших спортсменів звикла до зовсім іншого колориту. Той, хто цими днями мав необережність прийти у тир СКА, з порога поринав у холод і зовсім не романтичну напівтемряву. І тишу, яку час від часу розривали оглушливі постріли.
Вікна літнього тиру, де у швидкісній стрільбі на 25 м змагалися наші снайпери, були відчинені: вдягнувши поверх шапок спеціальні навушники, стрільці поцілювали у старенькі мішені, які вже не одне десятиліття заглядали у вікна тиру з вулиці. Після кожної серії суддівська бригада, спритно вистрибнувши у вікно, поспішала до мішеней. Старший суддя, відшукавши у чорних колах кульові пробоїни, наче шкільний учитель географії, указкою показував на них і оголошував «оцінку». Здавалося, що усе це тягнеться безкінечно довго і медалі ніколи не знайдуть своїх героїв…
Сторонніх глядачів у тирі не було. Лише два десятки своїх же, тренерів та стрілків, чия цікавість переборола холод, стримано аплодували, коли хтось із учасників фіналу демонстрував непогану серію. Прикро. Адже боротьба, яка розгорнулася за нагороди, була варта того, щоб хоча б місцеві поціновувачі спорту стали її свідками. Лідер кваліфікації Олександр Петрів у першій перестрілці обійшов відкриття цього чемпіонату — Павла Бойчука, який дов-гий час очолював групу лідерів. Судді, вручаючи іванофранківцю «бронзу», дивувалися: багатьох титулованих колег випередив рядовий… кандидат у майстри спорту, зупинити якого зумів лише олімпійський чемпіон! У подальшому, у боротьбі за «золото» програючи Івану Бідняку з Дніпропетровська одне очко, львів’янин у заключній серії наздогнав опонента і виборов право на ще одну перестрілку. Бідняк, у запалі скинувши куртку, на повній швидкості розрядив обойму у мішені. Однак суддя зафіксував лише два влучні постріли. Петрів відповів дніпропетровцю трьома і знову став чемпіоном країни у щасливій для себе «олімпійці».
— У кваліфікації я непогано відстрілявся, а ось фінальним результатом відверто незадоволений, — повідомив Олек-сандр Петрів. — На попередньому чемпіонаті країни я переміг з результатом 30 очок, а тепер лише 23. Можливо, через холод. На щастя, у Львові тренування чи змагання у такому «холодильнику» — це радше виняток з правила: у нас є зимовий тир. Але цього разу нам не пощастило: чемпіонат був запланований у відкритому тирі, і організатори не могли передбачити холод, який зненацька прийшов на зміну хорошій погоді.
— Вас не вибили з колії ні холод, ні безліч додаткових перестрілок…
— Усі фіналісти нервували, і я також. Але по мені це менше було помітно. Як-не-як, а у мене досвіду значно більше, ніж у суперників. Коли ти вже стріляв у фіналах Олімпійських ігор чи чемпіонатів планети, жодна перестрілка першості країни не може викликати надмірного нервового напруження.
— Свого «крокодила», який вам приніс олімпійське «золото», ви поміняли на інший пістолет…
— Так, у мене вже інша зброя. Поводиться вона краще за попередню. Але до неї потрібно довше звикати. Я довго не міг визначитися, з яким пістолетом продовжувати працювати: якийсь час стріляв з нового, потім повертався до «крокодила». Тому й результати пішли шкереберть. Але уже півроку я стріляю з нового «Хаммерлі». Це вже остаточний вибір. У світі з такої зброї цю дисципліну стріляю лише я один. Цей пістолет не призначений для швидкісної стрільби. Але наш майстер-зброяр Ніязі Ібрагімов, той самий, який з двох різних моделей пістолета свого часу зібрав мені «крокодила», суттєво переробив під мене і «Хаммерлі». За кордоном таких майстрів немає. Тож мої суперники змушені задовольнитися італійським «Пардіні», вкрай ненадійним пістолетом, який дуже часто дає осічку. Останній сезон був не надто вдалим для мене. За чотири місяці до лондонської Олімпіади я травмував руку, і весь цей час не тренувався, тож пропустив етапи Кубка світу. Тепер я відновив тренування. І вже у новому олімпійському циклі на трьох стартах демонструю доволі стабільну стрільбу.
...Після перемоги у кваліфікації у стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 м усі шанси приміряти «золото» чемпіонату були в Олександра Галкіна. Однак у фіналі, протримавшись на першій позиції протягом трьох серій, підопічний Такуї Малхасян та Степана Старінського пропустив уперед дніпропетровця Андрія Колеснікова та харків’янина Дмитра Мельника.
У жінок найбільш непередбачливим виявився фінал у вправі ГП-4. У стрільбі з пневматичної гвинтівки на 10 м перемогу з юніорським рекордом України (502,6 очка) здобула 17-річна Світлана Огер. «Це моя перша перемога у колі дорослих суперників, — усміхнулася щаслива вінничанка. — Я йшла на змагання і навіть припустити не могла, що за кілька годин стану чемпіонкою України. У моїх суперниць більше і досвіду, і титулів. Але я на це не зважала. Під час стрільби замкнулася у собі і робила свою справу».
