Дипломатичне «ні» Веллінгтона: чому Нова Зеландія відхилила пропозицію

Ключові причини відмови:

• Ризик дублювання ООН: Веллінгтон побоюється, що «Рада миру», створена за межами традиційних міжнародних структур, може підірвати авторитет Організації Об'єднаних Націй, співзасновником якої є Нова Зеландія.

• Відсутність «доданої вартості»: Вінстон Пітерс зазначив, що регіональні гравці (Єгипет, Саудівська Аравія, Йорданія) вже активно залучені до процесу, тому фізична присутність Нової Зеландії у Раді не змінить ситуацію в Газі кардинально.

• Питання фінансування та членства: статут Ради, представлений у Давосі наприкінці січня, передбачає трирічні терміни членства, якщо країна не зробить внесок у розмірі 1 млрд доларів для отримання статусу постійного члена. Для Нової Зеландії такі умови є неприйнятними.

• Неясність повноважень: Уряд очікує на роз’яснення щодо того, як Рада буде взаємодіяти з майбутнім технократичним урядом Гази та чи буде вона поширювати свій вплив на інші конфлікти, зокрема на війну в Україні.

Станом на кінець січня 2026 року географія учасників «Ради миру» виглядає неоднорідною. Ініціативу Трампа вже підтримали Ізраїль, Туреччина, Єгипет та Саудівська Аравія. Також готовність долучитися висловила росія, що викликало додаткове занепокоєння серед західних союзників.

Водночас Нова Зеландія не єдина у своєму скептицизмі. Раніше від участі офіційно відмовилися Франція та Словенія. А ситуація з Канадою переросла у публічний конфлікт: Дональд Трамп особисто відкликав запрошення для країни через суперечку з канадським політиком Марком Карні.

Внутрішньополітично рішення уряду Лаксона підтримала як опозиція, так і «Зелені», наголошуючи, що Нова Зеландія не повинна легітимізувати приватні дипломатичні формати, особливо за умови ймовірної участі в них представників росії. Наразі країна планує продовжувати роботу над мирними ініціативами виключно через перевірені механізми ООН та двосторонні відносини.