Передчуття великої катастрофи: від Одеси до Кракова

Польський автор книжок-путівників про Україну та туристичний гід Борис Тинка, тісно пов’язаний з Україною, висловив переконання, що війна Росії проти України не завершиться в межах однієї країни та з часом пошириться на Європу, пише Борис Тинка у Facebook.

Гірка сповідь про втрачене майбутнє

Це не просто побоювання, це болюча впевненість: конфлікт, що триває, — лише початок глобальної пожежі.

Ми наближаємося до моменту, коли воювати доведеться вже не на українських полях, а на вулицях Гданська, Вроцлава та Варшави.

Колишні мрії про вільні екскурсії сонячною Одесою, дегустації вин у Шабо та подорожі Бессарабією залишаються у минулому, яке навряд чи повернеться.

Це знання оселилося всередині й витіснило надію.

Між мережевим цинізмом та реальністю окопів

Спостерігаючи за жахіттями в Україні та читаючи легковажні коментарі в соцмережах, виникає лише одне бажання: зустріти цих «експертів» у справжньому окопі під Балицями чи десь на польському кордоні.

Хотілося б подивитися їм в очі, нагадуючи про кожне слово, написане в комфортних кріслах, поки війна була ще «десь там».

У такі моменти стає байдуже до класиків літератури та історичної спадщини, бо минуле втрачає сенс, коли майбутнє опиняється під загрозою повного зникнення.

Біль за близьких та рідний дім

Найбільше крає серце думка про дітей та справжність їхнього життя:

• Молодша донька у Бангкоку, яка може залишитися без зв’язку у вирішальний момент.

• Старша донька та її наречений Кароль, чия перша квартира в кредит, розташована біля військового стратегічного об'єкта, може вмить стати руїною.

• Краківське перемир’я: вічне протистояння фанатів «Вісли» та «Краковії» закінчиться так само, як колись у друзів-українців — перед обличчям спільної смерті.

Буде зруйновано все те, чим Польща пишалася останні десятиліття: сучасні автостради, величний Вавель та історичні Суконні ряди.

Це буде війна, що за своєю жорстокістю затьмарить 1945 рік.

Людство зробило надто багато фатальних помилок, і тепер ми змушені платити за політичну незосередженість власною безпекою та життями.

Ми не заслужили цього хаосу, але виявилися занадто слабкими, щоб зберегти цей світ для себе.