Майже в 100 разів важча за Сонце: науковці помітили одну з наймасивніших зірок у Чумацькому Шляху

Учені вважали, що зірка NGC3603-A1, яка розташована в щільному зоряному скупченні NGC 3603, найімовірніше, є одиночною. З одного боку, в цьому немає нічого незвичайного, але дуже велика кількість зірок у Чумацькому Шляху є подвійними.

Використовуючи архівні дані космічного телескопа Хаббл, а також нові спостереження, астрономи з’ясували, що NGC3603-A1 є масивною подвійною зіркою. А найголовніше, вченим вдалося визначити масу двох зірок у системі.

Подвійна зірка NGC3603-A1 розташована в щільному зоряному скупченні NGC 3603, яке розташоване на відстані 22 000 світлових років від нас і є одним із найактивніших регіонів утворення нових зірок у Чумацькому Шляху. Завдяки космічному телескопу Хаббл астрономи з’ясували, що це не поодинока зірка, а також могли визначити масу кожного об'єкта в подвійній системі.

Як відомо, маса Сонця становить приблизно 1,98 847×10 у 30 ступені кілограм. Вимірювання показали, що NGC3603-A1 складається з двох гігантських зірок різного розміру і маси. Менша зірка має масу, яка приблизно в 70 разів більша, ніж у Сонця. Маса більшої зірки приблизно в 93 рази більша, ніж у Сонця. Таким чином, серед усіх відомих подвійних зірок у нашій галактиці NGC3603-A1 є однією з наймасивніших.

Астрономи також з’ясували, що в цій системі зірки мають незвично високу швидкість орбітального руху. Дві масивні зірки здійснюють повний оберт навколо одна одної всього за 3,8 земних дня. Нагадуємо, що Земля здійснює повний оберт навколо Сонця за 365 днів.

Дві зірки в системі NGC3603-A1 нагадують зірки зірки Вольфа-Райє, хоча такими не є. Зірки Вольфа-Райє — це старі вмираючі гігантські зірки, що вмирають і скидають свої зовнішні шари. Але зірки NGC3603-A1 є молодими. Астрономи вважають, що їхні характеристики можуть змушувати ці зірки здаватися старішими, ніж вони є насправді.

Близьке розташування двох зірок, а також їхня величезна маса створюють зв’язок, який змінює зовнішній вигляд зірок. Астрономи вважають, що менша зірка, ймовірно, вкрала частину речовини у більшого компаньйона, що призвело до прискорення її обертання. Таке перенесення речовини критично важливе для розуміння того, як масивні зірки змінюються з часом і може дати інформацію про їхнє майбутнє.

Масивні подвійні зірки, такі як NGC 3603-A1, після смерті створюють подвійні чорні діри. Вони в кінцевому підсумку зливаються в одну і створюють гравітаційні хвилі. Це пульсації в тканині простору часу, які передбачив Ейнштейн понад 100 років тому. Але автор теорії відносності вважав, що гравітаційні хвилі виявити не можна. 10 років тому вчені вперше їх виявили і довели, що Ейнштейн мав рацію.