«Емоційно зріла людина з високим рівнем емпатії зупиняється і вшановує загиблих Героїв…»

Хвилина мовчання — той мінімум, який ми можемо зробити для наших полеглих Героїв… Але чомусь не усі вважають за потрібне зупинитися та вшанувати пам’ять Захисників, які віддали свої життя за вільну та незалежну Україну.

Є такі, що зупиняються, але не виходять з машини… Ніби вшановують пам’ять «для галочки…». Часто водії маршруток у цю хвилину продовжують рух…

Здається, хвилина мовчання — це дрібниця, але насправді у ній закладено великий сенс. У такі моменти усвідомлюєш усю глибину трагедії, яку переживають українці у часі війни…

Не так давно прикрий випадок трапився в одному з ресторанів на території готелю. Під час хвилини мовчання грала розважальна музика. Її ніхто не вимкнув навіть після того, як відвідувачка зробила слушне зауваження…

Ще один ганебний випадок у потязі «Харків-Київ» «підірвав» соцмережі. Під час хвилини мовчання люди встали, окрім двох хлопців, які продовжували демонстративно сидіти «у розвалочку»…

Про цей випадок розповіла Світлана Ільницька, яка стала свідком цієї ситуації.

Згодом пост розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці військовослужбовець і журналіст Вахтанг Кіпіані.

«СБУ встановила цих осіб, — розповіла журналістці „ВЗ“ пані Світлана. — З ними провели роз' яснювальну роботу. Можливо, буде опубліковане відео з вибаченнями…».

Хлопці справді вибачилися. Але чи зрозуміли сенс хвилини мовчання? І такі випадки, на жаль, не поодинокі.

Коментар для «ВЗ»

Тетяна МУРАВЕЛЬ, фахівець з психологічного консультування

— Причини, чому одні люди зупиняються під час хвилини пам’яті, а інші ні, можуть бути різні. Серед найважливіших — рівень емпатії людини та її відчуття належності до спільноти. Емоційно зріла людина з високим рівнем емпатії зазвичай зупиняється і вшановує загиблих, навіть якщо трагедія оминула безпосередньо її чи її знайомих.

Якщо людина чітко ідентифікує себе як члена спільноти, вона не може бути байдужою до втрат цієї спільноти, до її правил, традицій. Такі люди зупинятимуться, навіть якщо ніхто не бачить або не нагадує.

З іншого боку. якщо людина не відчуває своєї належності до спільноти, країни, яка впевнена, що це не її війна, не має моральної потреби зупинятися під час хвилини мовчання.

Може бути й інша причина — людині настільки боляче думати про війну, про жертви, які вона несе, що вона уникає усього, що змушує її торкнутися цієї теми. Уникаючи, ніби захищається від важких думок та почуттів.

Зовні це проявляється так, ніби людина дуже заклопотана і не може зупинитися ані на хвилину. Звісно, є частина людей, які орієнтуються на більшість. Вони зупиняються тоді, коли хтось зупинився, і можуть продовжити свій рух, якщо це роблять інші.

Вкрай важливо робити цю традицію невід'ємною частиною нашого життя, щоб зупинявся кожен — чи з власних внутрішніх мотивів, чи приєднуючись до поведінки більшості людей.