Сьогодні Львів прощається із трьома героями

Про це повідомили у Львівській міськраді.

Поховають полеглих воїнів на Личаківському кладовищі.

Вадим Дергачов. 59 років. Народився у місті Яворів Львівської області у родині військовослужбовця.

Навчався у Ліцеї № 45 Львівської міської ради, далі вступив до Хмельницького вищого артилерійського командного училища.

Кадровий військовий. Після завершення навчання впродовж 1985−1995 років проходив військову службу у лавах 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Згодом протягом певного періоду займався приватним підприємництвом у Львові.

У 2015 році повернувся до лав Збройних Сил України: проходив військову службу спершу у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, а з 2017 року — 15-ї окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс».

Після початку повномасштабного вторгнення рф виконував завдання у лавах 63-ї окремої механізованої бригади, а протягом останнього періоду обіймав посаду заступника начальника циклової комісії причіпної артилерії 356-го навчального артилерійського полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

За особисту мужність та сумлінну службу був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом Богдана Хмельницького III-го ступеня та нагрудним знаком «Знак пошани» Міністерства оборони України.

За словами рідних, був винятково трудолюбивою людиною — власними руками побудував свій дім, завжди щось робив та жартував до останнього подиху. Він жив військовою справою.

У героя залишилися мама, дружина, дві доньки, зяті, сестра та троє онуків.

Андрій Нечипоренко. 29 років. Уродженець міста Мелітополь Запорізької області.

Закінчив місцеве професійно-технічне училище за спеціальністю «Слюсар-ремонтник автомобілів». Здобув вищу освіту у Приватному акціонерному товаристві «Приватний вищий навчальний заклад «Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій» за спеціальністю «Програмне забезпечення».

Після завершення навчання проходив строкову військову службу.

Працював фахівцем-приймальником відділення «Нової пошти» в місті Мелітополь. Захоплювався історією України, обожнював мандрівки в гори та подорожі.

За словами близьких, був чесним, ініціативним, відповідальним, прагнув справедливості та відновлення державності України.

Після початку повномасштабного вторгнення рф повернувся з-за кордону та долучився до лав 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Брав участь у звільненні Херсонщини, воював на Донецькому, Харківському та Курському напрямах, змінивши багато військових професій. Повертаючись з передової, проживав у місті Львові.

У героя залишилась наречена.

Олег Панькевич. 51 рік. Львів'янин.

Навчався у Середній загальноосвітній школі № 85 (сьогодні - Ліцей імені Василя Симоненка Львівської міської ради). Здобув професію «складальник, монтажник р/а та приладів» III-го розряду у колишньому Середньому професійно-технічному училищі № 56.

Після завершення навчання проходив військову службу на Полтавщині та у Чернівцях.

Переважну частину свого життя пропрацював у сфері виробництва, зокрема, у ДП «Львівприлад», ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», ПП «Будкомплект-плюс» та низці інших. У вільний час захоплювався майструванням та грибництвом.

Із перших місяців повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських загарбників до лав 65-ї окремої механізованої бригади «Великий луг» Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував завдання на Львівщині, Волині та на території Запорізької області. За сумлінну службу був неодноразово відзначений командуванням.

В Олега Панькевича залишилися дружина, син та брат.