Більшого співчуття хочуть родичі зниклих безвісти
З початку військової агресії росії на нашу землю загинуло 137 мобілізованих з території Дрогобицької ОТГ захисників України. Ще понад 50 осіб зникли безвісти. Хочеться вірити, що всі вони живі та перебувають в полоні
Якщо це так — є надія, що рано чи пізно захисники повернуться додому, як це сталося внаслідок проведених упродовж двох років війни обмінів військовополоненими з багатьма їхніми побратимами. Але російський полон — це правдиве пекло. Там над нашими захисниками знущаються, їх у порушення усіх існуючих норм та правил поводження з військовополоненими, як свідчать колишні бранці рашистської нечисті, по-звірячому катують. Як бути, що потрібно зробити для того, щоб отримати інформацію про зниклу близьку людину, налагодити з нею комунікацію, якомога швидше повернути додому?
Про це нагадали учасники недавньої акції в Дрогобичі. Відбулась вона завдяки громадській організації «Теплосердні». Кілька десятків людей з плакатами в руках, як інформує пресслужба міськради, в основному це були дружини та матері зниклих безвісти, прихопивши з собою дітей, вийшли на Площу Ринок, де зазвичай і відбуваються масові зібрання в Дрогобичі, щоб висловити свою незгоду із сьогоднішнім ставленням до звільнення українських військовополонених. Світ звик, збайдужів до нашого болю. Економічні санкції - це добре, але, як показує життя, далеко не все, що можна й потрібно робити, аби змусити нелюдів зі сходу положення міжнародної конвенції поводження з військовополоненими виконувати.
Про такі речі, як тортури та травми слід говорити щоденно та робити усе можливе і неможливе, щоб повернути українських чоловіків та батьків, дружин та дочок додому. Більшого співчуття, солідарності зі своїм болем хочуть ті наші співвітчизники, на плечі яких звалився найважчий тягар війни.
