У Львівській політехніці китаєць захистив кандидатську дисертацію українською

У пресслужбі закладу розповідають, що до Львова Ше Сяньнін приїхав шість років тому, після завершення бакалаврату в університеті провінції Хенань. Спочатку його зарахували на підготовче відділення, де він вивчав українську мову. Потім вступив до магістратури, на прикладну механіку, а після її завершення — до аспірантури, хоча коли їхав в Україну, то чіткого наміру залишатися тут в аспірантурі не мав.

«З-поміж країн, у яких я міг навчатися, а це Україна, білорусь, Молдова, Азербайджан, Казахстан, вибрав саме Україну, тому що тут добре готують інженерів-механіків. І я знав, що в Україні дуже гарно. Дізнався, що у Львівській політехніці є хороша база з моєї спеціалізації», — розповідає Ше Сяньнін.

Для цього йому як іноземцеві довелося виграти грант на навчання від Китайського стипендійного центру. Відтак він отримав китайську стипендію і бюджетне місце (і теж стипендію) у Львівській політехніці.

Ше розповідає, що роки його перебування в Політехніці були цікаві й насичені. Рівнем навчання задоволений, адже кафедральні лабораторії добре обладнані, комп’ютери наповнені сучасними програмами.

Тема дисертації молодого науковця — «Підвищення ефективності механічного оброблення деталей з титанових сплавів на основі імітаційного моделювання процесу формоутворення». Саме китайська сторона рекомендувала

У Львівській політехніці Ше Сяньнін охоче долучився до викладання китайської мови в Лінгвістично-освітньому центрі університету, а також започаткував співпрацю із Львівською торгово-промисловою палатою. Хлопець ділиться, що українська мова йому дається дуже нелегко, однак коли їхав до України, то навіть не сумнівався, що мусить вивчити її, адже розумів, що знання мови — єдиний шлях зануритися в середовище країни, де навчатиметься, освоїти ментальність і культуру її мешканців.

Молодий китайський науковець любить гуляти містом. Відвідав фактично всі львівські музеї, театри і храми. Охоче ходить на вистави до оперного театру, захоплюється архітектурою старої частини міста. Ще до карантину встиг побувати в Києві, Одесі, Івано-Франківську, Рівному, Луцьку, Мукачеві. А коли в Україні почалася війна, то батьки щодня наполягали, аби Ше повертався додому.

«Я запевняв їх, що тут усе добре, спокійно, Політехніка працює. Правда, у перші два місяці на вимогу китайської сторони виїхав до Угорщини, а потім, як тільки стало можливим, без вагань повернувся до Львова», — каже Ше.

Також Ше від самого початку війни щедро донатить на ЗСУ. Ше Сяньнін каже, що наразі працюватиме у Львівській політехніці, однак залишатися тут надовго наміру не має, адже хоче повернутися на батьківщину і працювати там викладачем.