У Луцьку актор створив арт-простір для дітей

Щодня там навчають акторства, роблять безліч майстерок, танцюють, малюють, влаштовують вистави і звісно ж читають та слухають казки.

«Заходьте, ми вже будемо починати», — каже Вадим Хаїнський і активно розкладає жовтий та блакитний папір на довгий стіл, за яким мостяться з півтора десятка дітей. Зовсім нещодавно вони мирно жили в Харкові, Маріуполі, Херсоні, Донецьку. Однак війна знищила їхнє мирне дитинство.

Очі малечі світяться в передчутті майбутнього процесу, а в кімнаті — галас від дзвінких дитячих голосів, який різко переривають 10-річні Анастасія та Марія .Вони будуть робити майстер-клас з оригамі.

До повномасштабного вторгнення росії хлопець грав у луцькому експериментальному театрі «ГаРмИдЕр» та працював над розвитком власної дитячої театральної студії «Бешкетники», яку у Палаці культури Луцька відкрив ще у 2016 році.

Однак на початку війни курс його діяльності дещо змінився: Вадим вирішив започаткувати мистецький центр для дітей, що врятувалися від війни.

Відтак, вже майже пів року в арт-студії «Діти слухають казки» щодня (по буднях) відбуваються мистецькі заняття. За цей час до проєкту приєдналися понад сто волонтерів: творчі люди, психологи, соціальні педагоги, вчителі, актори, художники, музиканти, дитячі письменники, бібліотекарі, освітяни, музейники та інші фахівці, що мають досвід занять для малечі.

Вони безоплатно влаштовують для дітей різноманітні ігрові, художні, театральні, оздоровчі, розвиваючі заняття, неформальні інтерактивні уроки, цікаві екскурсії, а також створюють з малечею різні хенд-мейд вироби.

Вадим Хаїнський каже, що проєкт «Діти слухають казки» — це також про виховання національної свідомості та патріотизму. Хлопець акцентує на вивченні українських традицій та звичаїв.

«Згадую, як було щемливо, коли діти та дорослі перед Великоднем робили писанки і зізнавалися, що це для них вперше. Я зрозумів, що люди, які приїхали до Луцька через отакі обставини, багато для себе відкрили, багато осмислили», — розмірковує Вадим.

Він розповів, що нерідко, діти, які розмовляли російською, починають говорити державною мовою. А ще — змінюють темні фарби на своїх малюнках на теплі та яскраві.

«Часто діти спочатку малюють темними кольорами, малюють війну. Але поступово починають створювати світлі малюнки, про життя. Мене дуже надихає, коли вони самі починають проводити майстерки, долучатися до волонтерства. Це такі маленькі перемоги. Тому наша майстерня — це про перемогу», — запевняє організатор арт-центру.