Собакам коти лягають на живіт

Для багатьох батьків, які вивели у світ широкий своїх дітей і залишилися вдома самі, додатковими творцями доброго настрою стають їхні тварини. Своєю присутністю хатні улюбленці відволікають від сумних думок і болячок, проганяють відчуття самотності, змушуючи літніх людей турбуватися про себе, урізноманітнюють їхні пенсіонерські будні.

Для Стефанії й Ігоря Біланів та­кими акумуляторами позитиву слугують чотирирічна киця Нуся та її піврічний нащадок Марчик. Господа­рі люблять їх не тільки за те, що добре працюють (ловлять мишей), а й за те, що щодня забезпечують їм «культурну про­граму». Скажімо, стрибаючи на клямку, самі відчиняють двері до кімнати. Або влаштовують кумедні забави із собакою Тайсоном: обіймають його, облизують, влягаються на його живіт. А ще — ганяють за курми, думаючи, що вони — іграшко­ві. Крім того, вражають своєю граціоз­ною ходою, мурканням, навіюючи спо­кій, створюючи затишок.

Коти й самі люблять комфорт. Ночу­ють зазвичай на горищі, але коли позим­ніє, просяться до хати на піч-лежанку. Знають етикет — хоч як смачно не пахло б на обідньому столі, не посміють залізти на нього, терпляче чекають, коли їм по­дадуть молока чи ковбаски. Про те, що у них прорізався апетит, Нуся і Марчик сповіщають своїми голосними котячими позивними.