«Я, хлопець із Рожнятова, бачу саму королеву!»

Колишній футболіст після за­вершення спортивної кар’єри подався у малий бізнес — ви­готовляв меблі. Виробничі реа­лії виявилися жорсткішими, ніж су­перництво на полі: ласі до хабарів податківці, конкуренти, що не ви­знають чесних правил, мізерна кіль­кість клієнтів у районі погубили його справу, обклали боргами. Щоби по­вернути їх і утримати сім’ю, з рідно­го Прикарпаття вчорашній півзахис­ник подався на заробітки до Великої Британії. Ось уже п’ятий рік розво­зить товари по нічному Лондону. Розпорядок доби у нього монотон­ний: робота, кілька годин сну в орен­дованій кімнатці, годинка на обід-ве­черю, прання-миття. А ще, що б там не було, щодня викроює часинку на розмову з дружиною і дітьми.

Минулого вівторка Ігор подзво­нив мені.

— Степановичу, я бачив саму ко­ролеву! — випалив одним духом. — За якихось півтора метра від себе. Ди­вився на неї — і не міг зрушити з міс­ця…

Перевівши подих, Ігор у деталях розповідає про подію.

— Це був район Вімблдона, де від­буваються відомі на весь світ зма­гання із тенісу. Їду по своїй смузі й бачу, що починається трафік — по-нашому, автомобільний корок. Це у Лондоні звична річ. Там 24 години на добу тягучки. Стою, чекаю, поки ситуація на дорозі розрядиться. Аж раптом зустрічна смуга стає чи­стою. Глянув, а метрів за 50 від мене виїжджає з мигалкою «Рейндж Ро­вер», а ззаду нього ще одна «серйоз­на» машина. Відразу зрозумів, що їде якась поважна особа, бо на даху того «Ролс-Ройса» — британський прапор. Не полотняний, а метале­вий. Ззаду — ще одна машина охоро­ни. Кортеж із трьох автівок їде мені назустріч. Але ніхто не перекриває вулиць, перехресть, усі рухаються у звичному режимі…

Ззаду за моєю машиною, ви­дно, був якийсь баламут за кер­мом — йому набридло стояти у кор­ку, тож узявся вирулювати справа на з’їзд. Через це вся поважна про­цесія пригальмувала. І треба ж та­кому статися! — ота крута зустріч­на машина із прапорцем на даху зупиняється якраз навпроти мене. Повертаю голову — а у салоні на диванчику сидить Її Величність Ко­ролева Великої Британії! Костюм бірюзового кольору, на голові — ка­пелюшок. Дрібненька, але велична! Її шофер наче з історичного кіно­фільму: у фраку, капелюсі-цилін­дрі, з довгими бакенбардами.

Мені ледь не відібрало мову — я, хлопець із Рожнятова, бачу саму ко­ролеву!

Тривало це шість-сім секунд. Ки­нувся по смартфон, щоб зроби­ти фото на згадку, але ззаду поча­ли сигналити інші водії. І я змушений був натиснути на педаль газу.

Побачити королеву — для бага­тьох британців мрія життя. І ось ця мрія так просто здійснилася для мене.