«Я, хлопець із Рожнятова, бачу саму королеву!»
У житті бувають миті, яких не забудеш ніколи. Так і у мого давнього знайомого Ігоря, який далеко від рідного дому, у чужині, пережив приємний стрес. Каже, ті сім секунд не забуде ніколи
Колишній футболіст після завершення спортивної кар’єри подався у малий бізнес — виготовляв меблі. Виробничі реалії виявилися жорсткішими, ніж суперництво на полі: ласі до хабарів податківці, конкуренти, що не визнають чесних правил, мізерна кількість клієнтів у районі погубили його справу, обклали боргами. Щоби повернути їх і утримати сім’ю, з рідного Прикарпаття вчорашній півзахисник подався на заробітки до Великої Британії. Ось уже п’ятий рік розвозить товари по нічному Лондону. Розпорядок доби у нього монотонний: робота, кілька годин сну в орендованій кімнатці, годинка на обід-вечерю, прання-миття. А ще, що б там не було, щодня викроює часинку на розмову з дружиною і дітьми.
Минулого вівторка Ігор подзвонив мені.
— Степановичу, я бачив саму королеву! — випалив одним духом. — За якихось півтора метра від себе. Дивився на неї — і не міг зрушити з місця…
Перевівши подих, Ігор у деталях розповідає про подію.
— Це був район Вімблдона, де відбуваються відомі на весь світ змагання із тенісу. Їду по своїй смузі й бачу, що починається трафік — по-нашому, автомобільний корок. Це у Лондоні звична річ. Там 24 години на добу тягучки. Стою, чекаю, поки ситуація на дорозі розрядиться. Аж раптом зустрічна смуга стає чистою. Глянув, а метрів за 50 від мене виїжджає з мигалкою «Рейндж Ровер», а ззаду нього ще одна «серйозна» машина. Відразу зрозумів, що їде якась поважна особа, бо на даху того «Ролс-Ройса» — британський прапор. Не полотняний, а металевий. Ззаду — ще одна машина охорони. Кортеж із трьох автівок їде мені назустріч. Але ніхто не перекриває вулиць, перехресть, усі рухаються у звичному режимі…
Ззаду за моєю машиною, видно, був якийсь баламут за кермом — йому набридло стояти у корку, тож узявся вирулювати справа на з’їзд. Через це вся поважна процесія пригальмувала. І треба ж такому статися! — ота крута зустрічна машина із прапорцем на даху зупиняється якраз навпроти мене. Повертаю голову — а у салоні на диванчику сидить Її Величність Королева Великої Британії! Костюм бірюзового кольору, на голові — капелюшок. Дрібненька, але велична! Її шофер наче з історичного кінофільму: у фраку, капелюсі-циліндрі, з довгими бакенбардами.
Мені ледь не відібрало мову — я, хлопець із Рожнятова, бачу саму королеву!
Тривало це шість-сім секунд. Кинувся по смартфон, щоб зробити фото на згадку, але ззаду почали сигналити інші водії. І я змушений був натиснути на педаль газу.
Побачити королеву — для багатьох британців мрія життя. І ось ця мрія так просто здійснилася для мене.
