Ексголова ЛОДА Микола Кміть взяв у руки пензель

Відомий львівський бізнес­мен, колишній голова Львів­ської ОДА (2008−2010 роки) Микола Кміть… захопився живописом! Відповідні фото, як у майстерні малює натюрморт, ексгубернатор поширив у своєму ФБ.

Микола Іванович за­вжди був людиною ба­гатогранною: служив у десанті, вивів на загальноукра­їнський рівень компанію з роз­ливу мінеральних вод у Мор­шині, захоплювався футболом (був президентом ФК «Ска­ла», Стрий), два роки керував Львівщиною, очолював облас­не відділення Національного олімпійського комітету. А не­щодавно зайнявся сироварін­ням, його родині належить ко­зяча ферма, а він є головою ради директорів агрохолдингу «МУККО». А крім того — відкрив готель у Моршині.

Коли журналіст «ВЗ» зате­лефонувала до Миколи Кме­тя, аби розпитати про те, як зайнявся мистецтвом, ексгу­бернатор якраз купував фар­би. Коли звільнився, то розпо­вів, що захопився малюванням ще у третьому класі середньої школи. «Так багато малював, що мама домовилася, щоб мене взяли у художню школу міста Бучача, — розповів пан Микола. — Провчився там чо­тири роки. Найбільше досяг­нення — моя скульптура у Празі завоювала перше місце. Хоча я, звісно, цього не побачив, бо радянських людей за кордон тоді не випускали… Бучацька художня школа — дуже сильна, бо там ще витає дух Пінзеля, який творив у тому місці. Але я далі не пішов по мистецькій лі­нії, можливо, тому, що зі мною вчилися фантастично талано­виті діти, до рівня яких я не до­тягував. Але час від часу я кар­тини малював. Але не було коли — то бізнес, то держав­не управління. Картини за­звичай роздаровував друзям і собі нічого не мав. Коли був головою ЛОДА, на один день народження мені подарува­ли етюдник, бо хтось із підле­глих розвідав, що я малюю. У 90-х почався довгий пері­од, коли я зовсім не мав часу на живопис. Але весь час мрі­яв про це. Мій улюблений жанр — акварельний і олійний живо­пис. До речі, мій син Назар та­кож має мистецьке обдаруван­ня. Займається і живописом, і скульптурою. Але він по цій лі­нії не вчився. Можливо, фут­бол йому завадив? Отож після більш ніж десяти років мис­тецького простою нарешті моя мрія здійснилася: я знову взявся за пензель! На це мене надихнуло знайомство із відо­мим львівським художником Сергієм Савченком. Я почав працювати у його майстерні. Я взяв його роботи для оформ­лення мого готелю і санаторію у Моршині. Мистецтво, худож­ники — це ВВП країни, на якому може розвиватися економіка. Це інтелектуальна власність, яка може державі приносити мільярди. Так само, як транс­фер футболістів, французькі сир і вино… До речі, я є членом наглядової ради Львівської на­ціональної академії мистецтв. Хочу щоб наша академія по­тужно розвивалася, була ві­дома у світі. Мистецтвом хочу займатися і далі. Але треба де­кілька років щоб „розмалюва­тися“. Бо це все ж таки наука… Може, ще візьму пару уроків у нашій академії. І не виключено, що років через десять вийду на рівень, коли зможу зайнятися і мистецьким бізнесом».

Фото з Ф Б Миколи Кметя