Багата кутя, щедрівки, дідух та коляда: що готувати та як яскраво відзначити Старий Новий Рік

Про це розповідає PRM.UA ведуча Наталка Фіцич, відома журналістка, авторка телевізійних проектів та автор книги «Культ предків»

«На Маланки, 13 січня справляють Щедрий вечір: готують «багату» кутю на молоці з медом, маком, горіхами, іноді навіть зі смальцем! На столи ставлять м"ясні страви: холодець, буженину, ковбаси, шинку, а також усе, чим хата багата. Наприклад, на півдні України, де мені довелось побувати на Щедрий вечір, поряд з кутею ставлять квашені кавуни, а на Поділлі — димлені сливи.

По вечері починають ходити щедрувальники: діти або молодь співають щедрівки (не плутати з колядками!), а за це отримують від господарів винагороду- пригощання або гроші. Найвідоміша щедрівка світу — «Щедрик», геніально опрацьована Миколою Леонтовичем. Окрім щедрування, по Україні поширені звичаї, схожі на театралізований маскарад. У центральній та східній Україні «водять козу» (вислів «водити козу», тобто довго ходити від місця до місця, походить саме від цього звичаю). Це дійство, у якому перевдягнений дід приводить до хати господарів так звану козу, вона бігає, потім падає хвора, з"являється лікар, допомагає козі, і вона знову стрибає. Дійство супроводжується щедрівками і, на думку багатьох дослідників, символізує побажання достатку у новому році.

На західній Україні поширений звичай «Маланка». Найвідоміша Маланка на Буковині. Я пам’ятаю маланкування зі свого дитинства, бо моя мама родом з Буковини. Часи були радянські, маланкувати забороняли, а люди все одно святкували. На Маланку хлопці перевдягаються на дівчат («маланок»), а також на інших персонажів: цигана, діда і так далі. Вони ходять від хати до хати і бешкетують — у це свято молоді дозволяється робити шкоду. На півдні України, на Миколаївщині, етнограф Олексій Доля, вже покійний, показав мені маловідомий звичай «водіння циганів», який детально описаний у книзі «Культ предків. Нетуристичні звичаї України».

Там молодь перебирається «циганів», вдягаючи маски, зроблені з тіста, яким по сто років. Перш ніж піти селом, «дід» і «коза» проводять так зване посвячення на сільському майдані, а потім наглядають за порядком по селу.

14 січня, із самого ранку селами та містечками України ідуть посівальники. За традицією, посівати можуть виключно хлопці. Вони посипають хату зерном і бажають достатку. На Житомирщині ми з Олексієм Долею також спостерігали звичай обмолочувати «коляду» — сніп (у інших регіонах його називають «дідух»), який сплетений із різних видів зернових. На Святий вечір господар урочисто вносив його до хати і ставив на покуті під образами. По суті, дідух — це старовинна українська ялинка. Отже, на Житомирщині його урочисто обмолочують на Старий новий рік, частину зерна дають курам, аби добре неслися, іншу ж навесні висівають у полі на гарний врожай. За словами Долі, на Тернопільщині донедавна зберігався звичай у ніч на Василя біля воріт спалювати обмолочений дідух — своєрідний символ позбавлення від усього старого у новому році. Найголовніша страва на Старий Новий рік — вареники з сиром та сметаною, також символ достатку.

Загалом, з моїм колегою, етнографом Олексієм Долею ми проїхали по всій Україні 20 тисяч кілометрів у пошуках збережених давніх звичаїв. І особливо багаті на них зимові свята. Вони пов"язані з хліборобським календарем і закликають до врожаю та достатку у новому році", — зазначає Наталка Фіцич