Сирота наклав на себе руки через борги?

Був сиротою, винаймав із друзями житло в обласному центрі. Родина й знайомі, яким повідомили про страшний випадок, в шоці: що могло штовхнути хлопця на відчайдушний крок?

Дитинство Микола провів на Дніпропетровщині. Коліна мама померла, коли був зовсім малий. Хлопчик якийсь час проживав із батьком-залізничником, пізніше його забрала на виховання тітка, мамина сестра. Так переїхав на Волинь, у Рожищенський район. Мав у новій сім’ї тепло, увагу, опіку й любов. Душі в ньому не чула бабуся. Після закінчення сільської школи вступив у медичний коледж у Луцьку, цьогоріч став його випускником. Для нього тільки починалося доросле життя…

У навчальному закладі згадують, наскільки доброю і світлою дитиною був Микола. Неконфліктний, приязний, уважний до інших, співчутливий. Ні з навчанням не мав особливих проблем, ні з однолітками. Був хорошим другом.

Хлопці, з якими проживав, згадують: коли в той день йшли з дому, Коля був, як завжди, у доброму настрої. Не помічали за ним «щось не те» ні за день, ні за два до трагедії. А коли повернулися на квартиру — завмерли від жаху. Бо друг вже був холодний… Коли стали шукати причини, які могли б спонукати Колю до відчайдушного кроку, з’ясували, що він мав борги. Хлопець був азартним гравцем. Через це брав кредити, віддавати які не мав із чого, бо роботи не мав. У селі запевняють: про проблему родичі знали й намагалися врозумити хлопця, вберегти від подальших ставок, покривали за нього борги…

Коли бабусі повідомили про смерть внука, не тямила себе від горя. Важко відходить від пережитого й Миколина тітка. Кажуть, хіба би й зараз не виручили дитину, якби хлопець щиро зізнався, що біда?

Похорон був велелюдний. Віддати шану Колі прийшло все село. Співчуття родині приїхали висловити й чимало студентів та випускників коледжу, в якому хлопець навчався. Перед Миколаєм хлопчині мало виповнитися 20…