Їм нема чого приховувати, не вони почали війну: у Росії порівняли ставлення в Україні та РФ до загиблих на Донбасі

Цій темі журналіст присвятив свою статтю в російському виданні "Новая газета", передає “Апостроф”.

"По більшій частині ховають у селах, селищах, невеликих містах. Звідти ці хлопці. Але є й з Києва, Харкова, Житомира, Одеси. За місцями поховання можна вивчати географію України. Коли я там бував, пам'ятаю величезні поля з соняшниками, білі мазанки в садах, м'який південний говір гостинних людей, сині куполи церков, затишно визирають з зелених крон. Тепер повз синіх бань і величезних полів несуться автобуси з мигалками на дахах і чорними стрічками на ручках дверей, а на узбіччя виходять люди і стають на коліна. На сотні метрів і кілометрів тягнуться ланцюжка стоять на колінах людей. Так українці прощаються зі своїми вбитими", - пише Поліковський.

"Чоловіки знімають шапки, кепки. Стоять на колінах мужики, на тридцять років старше хлопчика, якого везуть в труні, стоять на колінах жінки в непоказних пальто і хустках, стоять на колінах діти шкільних років і бачать, як, не пригальмовуючи, з грізною і урочистій нестримно мчить повз них цей страшний автобус", - зазначив російський журналіст.

Він звернув увагу на масштабність, з якої в Україні відбувається прощання із загиблими солдатами:

"Цілі села й містечка в повному складі виходять на вулиці зустрічати прибуває автобус з труною. Здорові мужики в камуфляжі і з пов'язками на рукаві виймають труну з задньої двері і несуть її".

Олексій Поліковський навів порівняння то, як ховають убитих на Донбасі в Росії.

"У нас загиблих на цій війні ховають тихо, таємно. Лев Шлосберг розкрив таємницю і отримав цеглою по голові. А українцям що таїти? Не вони почали війну, не вони її придумали, не вони вторглися в чужу країну, на них напали, вони захищаються, їм ховати? Вони ховають своїх убитих відкрито", - підкреслив журналіст.