Місто затишку
Прага зустрічає на вокзалі синьо-жовтим прапором
Є у чеській мові гарне словечко utulnost. Означає «затишок». Але переклад повною мірою не передає тієї комфортності звучання, ноток спокою, гармонії і тепла, які несе у собі оригінал. Саме цим словом можна описати Прагу: utulny. Вона не просто затишна, а така, що викликає бажання притулитись до неї і розчинитися в її обіймах.
Українцям тут раді
Перше, чого хочеться зараз за кордоном, це зрозуміти, чи раді нам. Чи не набридли часом українці й війна Європі? Прага зустрічає на вокзалі синьо-жовтим прапором. Подекуди наші стяги майорять на адміністративних будівлях, у старому місті, на житлових будинках. Це вселяє відчуття підтримки.
У самому центрі міста – великий намет з фотографіями звірств росіян у війні проти українців. Тут працюють волонтери, які готові відповісти на усі питання про війну й надати інформаційну підтримку. Громадський центр «Світло» створює відкритий простір для комунікації, творчості та навчання українців. А на фасаді храму домініканського ордену, навпроти Карлового мосту, величезний плакат HANDS OFF UKRAINE, PUTIN («Руки геть від України, путін») на синьо-жовтому тлі.
У закладах харчування та торгівлі бувають оголошення про те, що тут українці можуть отримати роботу. Написані вони теж українською мовою, у деяких навіть зазначено, що знання чеської не обов’язкове. Зачувши українську, доволі часто касири й консультанти у великих супермаркетах і маленьких магазинчиках відповідають… українською. А бармен може порадити сходити в сусідній паб, бо там те саме пиво дешевше. І скаже це українською.
Здавалося б, наші люди всюди. Але так само можуть подумати араби, китайці, тайці й турки, зустрівши своїх земляків у столиці Чехії. Вона взагалі багата мультикультурним населенням. Цим Прага славиться з Х століття, коли була великим торговим центром, і сюди стікались мандрівники з європейських та екзотичних країв. Активно торгували місцеві і з Київською Руссю.
Якщо туристів усіх рас і національностей можна зустріти на Карловому мосту та загалом у центрі, то асимільоване населення пізнається за видами діяльності. Українці зазвичай працюють на будівництві, у сфері прибирання та торгівлі. Про турецькі донери, кебаби й лаваші навіть говорити не варто – цим займаються саме турки. Шкода тільки, що санітарні норми для них не головне, і працюють у празьких стріт-фудах кухарі без рукавичок. Коли дивишся на брудні нігті кухаря, апетит зникає миттєво...
Богемське скло і матрьошки
Хоча саму «травичку» можна купити лише в аптеці за рецептом лікаря, її похідні повністю доступні у спеціалізованих магазинах по всьому місту. Стосовно канабісу, то він декриміналізований (але не легалізований) у Чехії з 2010 року. У крамницях із веселим зеленим листочком на фасаді й характерним запахом всередині можна знайти як пристрої для вживання “травки”, так і чай, шоколадки, льодяники, печиво, парфуми, креми, контрацепцію і багато чого іншого з певним допустимим вмістом канабісу – безліч. Щоправда, ціни на товари з коноплею вдвічі, а то й втричі вищі за аналогічний крам без неї. Однак покупців у цих крамничках не бракує, а самих магазинів у Празі лише трохи менше, ніж сувенірних. Останні, певно, як і в будь-якому великому місті, на кожному кроці.
Чехи бережуть свою культуру і яскраво демонструють її туристам. Богемське скло і чеський гранат – на будь-який смак і гаманець. Ювелірних крамниць, які наввипередки пропонують прикраси з тим самим гранатом, а нарівні з ним і з польським бурштином, хоч греблю гати. Для звичайних туристів – дещо скромніші пропозиції виробів з богемського скла, оригінальні статуетки малюка-Ісусика у царському одязі, якого тут називають Празьке Езулятко, магнітики з зображеннями краєвидів міста, туристичних принад, картинами Альфонса Мухи і Ґустава Клімта. Останній хоч і був австрійцем, та його творчий період тісно переплетений з Чехією, тому шанується він у мистецьких і туристичних колах не менше за чеха Муху.
Є ще одна вельми неприємна сувенірна продукція, яка трапляється в усіх туристичних крамничках. Це... матрьошки. Вони тут на кожному кроці. Особливо вульгарно виглядають ці неоковирні фігури на тлі виробів з розкішного кришталю. А коли такі речі продають поруч з магнітиками, стилізованими під відому українську марку, де вказано напрямок “русскому кораблю”, то виникає, м’яко кажучи, дисонанс…
Туристичі принади
У Празі є кілька місць, які обов’язково відвідує той, хто опиняється тут. Найперше – історична перлина Чехії, Карлів міст. Будували його з 1357-го по 1380 рік за наказом короля Карла IV, відкрили аж 1402-го. Першим зодчим моста був Петер Парлерж, який побудував також мостову вежу. Подейкують, своєю стійкістю протягом століть міст завдячує тому, що у будівельний розчин додавали сирі яйця, які везли з усіх околиць. Свого часу це був не тільки перший міст через річку Влтава, а другий міст у цілій країні. Зараз через Влтаву, найбільшу ріку Чехії, тільки в межах Праги зведено 18 мостів, включно з найвідомішим. Але Карлів міст особливий не лише цим. Його можна вважати унікальною галереєю просто неба, адже перила мосту прикрашають 30 скульптурних композицій, які зображають святих. Щоправда, встановили їх через чотири сотні років після зведення самого мосту.
Не поступаються популярністю серед туристів та історичною цінністю для чехів знамениті Празькі куранти. Цей годинник облаштований спеціальними циферблатами, які ведуть астрономічний відлік: показують час сходу і заходу Сонця та Місяця, а також розташування сузір’їв зодіаку. Віком трохи молодший за міст, годинник встановлено 1410 року на фасаді міської ратуші. Протягом століть до оздоблення курантів додавались рухомі елементи й фігурки. Тому тепер щогодини, коли куранти вибивають час, вони водночас перетворюються на сцену лялькового театру: скелет, який уособлює смерть, смикає за мотузки, показуючи, що життя не вічне, а янгол піднімає меча на знак того, що неодмінно настане час розплати за гріхи. У віконцях над циферблатом пропливають фігурки 12 апостолів, а на завершення кукурікає півень. Щоб поглянути на це дійство, щогодини збирається ціла міська площа, і люди не раз повертаються подивитися знову. Це справді заворожує – ніби вдалося побувати у середньовічному ляльковому театрі.
Поєднання релігії і астрономії на годиннику не випадкове, адже вивчення небесних наук розуму й душі були на одному рівні у Карловому університеті, який засновано 1348 року. На той час Прага була столицею Священної Римської імперії, а Карл IV – її імператором. До Праги стікались уми і майстри з усіх країв, тому розвиток наук у цьому місті був на піку. Астрономія ще тоді була однією з ключових наук до штудіювання, що відчувається в академічному середовищі й сьогодні. У Празі діють Штефаникова обсерваторія «Око у Всесвіт», є планетарії та цікаві програми для вивчення космосу для дорослих і дітей. Навіть спеціальна екскурсія астрономічною Прагою розроблена. До речі, у 1902-1903 роках ректором Карлового університету був український хімік Іван Горбачевський.
Також уваги заслуговує Старий Празький град – історична частина міста, яка зачаровує архітектурою та історією. Нині це офіційна президентська резиденція, яка є найбільшою у світі, а колись цей замковий комплекс був місцем проживання королів. В історичній частині Праги так і хочеться завмерти та насолодитись спокоєм, який тут відчувається всюди, де нога ступає по рівненькому стародавньому бруку...
Ніхто нікуди не спішить
У соціально-побутовому плані Прага дуже зручна. Місто інклюзивне на багатьох рівнях та комфортне для людей з інвалідністю. Тротуари широкі, дороги рівні. Чисто і акуратно. У міста якийсь свій особливий ритм: не метушливе, але й не надто розслаблене. Там живе близько півтора мільйона осіб, але на мурашник не схоже.
Мабуть, таке відчуття виникає через зручну транспортну систему. Здається, ніхто нікуди не спішить, бо усі всюди встигають. Тут ніби не знають про час пік і аж надто переповнені автобуси, тому що завжди є альтернатива. Транспорт їздить часто, і дістатись у потрібне місце не проблема. Курсують трамваї, є метро на три гілки, автобуси і цікавий гібрид автобусів та тролейбусів, які заряджаються на кінцевих зупинках за допомогою “ріжків”, але рухаються без допомоги електричних проводів. Відстані між початком і кінцем маршруту невеликі, тому, щоб дістатись у потрібне місце, доводиться міняти кілька видів транспорту. А щоб це не було фінансово затратно, існує геніальний винахід – jizdenka, тобто проїзний квиток. Він може бути як на 30 чи 90 хвилин, так і на 1 чи 3 доби. Також є litacka – це проїзний на тривалий період часу – від місяця до року. Заплативши один раз за такий квиток, за першої поїздки у будь-якому виді транспорту його потрібно закомпостирувати – лазер наносить час і дату, коли здійснена поїздка. Такий квиток чинний абсолютно на усі види транспорту і на будь-які відстані в межах міста. Повторно під час пересадок фіксувати його не потрібно. Просто варто мати при собі.
Проїзний на три дні коштував 330 крон, добовий квиток – 120.
А ще у Празі немає бродячих котів і собак. Вони всі у людських домівках чи у притулках. А націю часто характеризує саме її ставлення до тварин...