Як Захід знову почав пошуки «другой росії»

У цій боротьбі альтернатив — між папою та імператором, між релігією та державою, між королями та баронами, між католицтвом та протестантизмом, між капіталізмом та соціалізмом, між імперіалізмом та антиімперіалізмом, між імперією та республікою і так далі — Захід кристалізувався. І він мислить про решту світу так само.

Але росія не така. В Росії немає інакшості. Інакшість в ній — частина тотожності. «Демократія» в ній — частина імперськості. Релігія — частина держави. «Антиімперіалізм» — частина імперіалізму. «Пролетаріат» — частина експлуатації пролетаріату. «Просвітництво» — частина мракобісся.

«Інакшість» у росії — це хитрість тирана. «Опозиція» — проєкт імперії. У росії немає іншого полюсу. Є тільки один — північний.

росія ніколи не була структурована плюралістично. Вона завжди мріяла будувати монізм. Тотальну гегемонію імперської «єдності». Звідси її асиміляційна енергія. Тому будь-яка справжня інакшість у ній буде переслідуватися. А натомість буде створюватися фейкова інакшість — як інструмент тотожності.

Через пошук «альтернативи», іншого полюсу, Захід з надією дивиться на російську культуру та російську «духовність». І дивиться не зараз — він дивиться туди століттями! Мовляв, «але ж є російська культура». З її глибин, мовляв, постане альтернатива.

І тут з’являються незрозумілі українці, які бачать у російській культурі не ліки від хвороби, а симптоми хвороби. Діагностику хвороби, її анамнез. Її самоопис, її джерельну базу. А Захід цього не розуміє та ображається. Жорстокі ви, українці.

Але українці просто мають довгу пам’ять. «Це ж було уже».

Коротка історія росії — це історія про те, як на арену історії виходить «альтернатива» тільки для того, щоб ще раз підтвердити безальтернативність тиранії. Це історія про те, як змінюється все, аби не змінилося нічого. Петро перший заперечив азійське московське царство, щоб зробити ще більш тиранічну російську імперію. Більшовики заперечили російську імперію, щоб побудувати ще більш тиранічну совєтську імперію. путін заперечив совєтську імперію, щоб побудувати ще більш тиранічну рашистську імперію.

Це ж було уже.

Коли Захід це зрозуміє? Та ніколи. Бо він проєктує на росію власні структури мислення, власну історію.

Що нам варто робити? Показувати, що «інша росія» можлива тільки як «інше, ніж росія». Тільки як кінець російської імперії. Що країни, які від'єдналися від російської імперії ХІХ, а потім ХХ століть, нарешті стали європейськими. Фінляндія, Польща, країни Балтії, Україна, країни Кавказу. Деякі з певними нюансами, але все ж. Треба працювати над цією моделлю далі. І тоді у нас є шанс.

Джерело