«Через мистецтво дітей, через їхні прожиті історії показуємо цьому світові, що діти проживають в Україні»

18 березня у бібліотеці імені Романа Іваничука на Ринку було гамірно, як у вулику. Сюди прийшли школярі на відкриття виставки «Міст соняшників», щоб побачити не лише власні малюнки, а й роботи своїх друзів, а також малюнки дітей з Великої Британії. Власне, відбувся мистецький обмін між малюнками українських дітей зі Львова, а також діток, які вимушено переміщені через війну, та британськими школярами, які відвідали виставку у Центральній бібліотеці Манчестера у лютому 2026 року.

Ініціатива, яку втілили викладачка кафедри візуального мистецтва та дизайну університету «Львівська політехніка» Наталія Павлюк та її донька — випускниця магістратури з архітектурного проектування Юстина, має особливу концепцію: українські діти створили серію малюнків, у яких відобразили власні емоції, мрії та переживання, пов’язані з життям у часі війни. Ці роботи були представлені у британському місті Манчестер, де їх побачили місцеві школярі.

У відповідь діти з Великої Британії створили власні художні роботи — своєрідні «візуальні листи», що стали реакцією на побачене.

Саме цей обмін і став символічним «мостом» між двома культурами. Через мистецтво діти змогли поспілкуватися без слів, поділитися емоціями та краще зрозуміти одне одного, попри відстань і різний життєвий досвід.

Під час відкриття у Львові відвідувачі мали змогу побачити як роботи українських учасників, так і відповіді їхніх британських ровесників. Експозиція вразила щирістю та глибиною дитячого бачення: у малюнках поєдналися теми миру, підтримки, дружби та надії.

Організатори наголошують, що проєкт «Міст соняшників» не лише розкриває творчий потенціал молоді, а й виконує важливу гуманітарну місію — допомагає дітям висловити свої почуття та знайти відгук у серцях однолітків з іншої країни. У відкритті виставки участь взяв волонтер з Великої Британії Девід Еллі.

— З початком великої війни ми з донькою Юстиною заснували цей арт-проєкт з метою допомоги внутрішньо переміщеним дітям, а також дітям військових і військовим, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Наталія. — Ми проводимо арт-класи, під час яких дітки створюють свої роботи. Часто це робимо спільно з психологами, особливо, коли працюємо у лікарнях. Нашими локаціями для проведення таких арт-класів є бібліотеки. Головна наша місія полягає у тому, що ми організовуємо і проводимо виставки і в Україні, і за кордоном, бо наша частина роботи — це дипломатична місія. Через мистецтво дітей, через їхні прожиті історії показуємо цьому світові, що діти проживають в Україні. Тут представлено роботи дітей з Мелітополя, Маріуполя, Херсона, Покровська та інших регіонів України.

І сьогоднішня виставка і є свідченням цьому…

— Торік нам запропонували з бібліотеки у Манчестеру намалювати історії на тему «У чужому взутті…». Діти малювали те, що вони прожили у час війни, те, що вони бачили. Відповідно британські діти зробили свої рефлексії на малюнки українських дітей. Тобто ця виставка відбулася у Центральній бібліотеці у Манчестері, а тепер повернулася до Львова не лише з роботами наших дітей, а й малюнками маленьких британців.

— Але на відкритті ви розповідали, що малюнки українських дітей побували і у Сполучених Штатах Америки?

— Загалом ми провели 20 виставок у різни містах і країнах. Ми мали кілька потужних проєктів, два з яких торік відбулися у Великій Британії. Один з них було представлено у парламенті Шотландії в Еденбурзі - його побачили всі дипломати і депутати Шотландії. Інший — у галереї у центрі Лондона, її відвідав генерал Залужний. Було і кілька виставок у США, зокрема — у Чикаго, Нью-Йорку, а також у Вашингтоні. До речі, у Вашингтоні виставку відвідав Ентоні Блінкен, який потім про це розповідав на засіданні ООН, а малюнки українських дітей отримали у подарунок члени парламенту.

Відкриття «Мосту соняшників» у Львові стало прикладом того, як дитяча творчість може будувати справжні мости порозуміння між народами, нагадуючи: навіть у складні часи мистецтво залишається потужним інструментом єднання.