BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

«Рушник надії» на повернення у родини безвісти зниклих та полонених військових

У Львові відкрили виставку «Рушник надії», яка символізує повернення в українські родини безвісти зниклих військових. Пʼятдесят рушників вишивали дружини, матері та діти захисників, експозицію презентуватимуть по галереях всієї України, а почали зі Львова

Фото авторки
Фото авторки

… Краса полотен вражає. Тут орнаменти з різних регіонів України, зокрема прифронтових, вишиті імена героїв чи бригад, де вони служили. Серед вишитих орнаментів — тризуб, синьо жовтий прапор, калина, маки, польові квіти, писанкові мотиви. Дружини, які чекають своїх годувальників з полону прийшли на презентацію виставки у національних строях.

Знайомлюся із співорганізаторкою вишивкової експозиції Соломією Луковецькою.
Її чоловік зник безвісти у 2023 році біля Бахмуту, служив у 93-й бригаді «Холодний яр».
Але жінка не втрачає надії на повернення коханого живим.

Соломія Луковецька
Соломія Луковецька

«Наша акція стартувала у липні минулого року, коли було створено 46 осередків з родин безвісти зниклих, полонених та загиблих захисників, — каже Соломія Луковецька для „ВЗ“. — Ми вишили ці унікальні рушники. Кожен — особливий. Жінки вишивали те, що насправді відчували на серці. „Рушник надії“ — надія на повернення полонених та безвісти зниклих. Вперше виставку презентували торік у Славську».

Ольга Савченко — дружина безвісти зниклого військового, жінка мешкає в прифронтовій Сумщині.

«На цю виставку у Львові саме з героїчної Сумщини привезено найбільше рушників, — розповідає Ольга Савченко для „ВЗ“. — Одна маленька громада, звідки я родом привезла пʼять рушників, інші громади — більше. Є червоний рушник з півником, вишите також дерево життя».

Ольга Савченко
Ольга Савченко

Жінка каже, вишивати рушники надії у прифронтовому регіоні було складно. Треба було обирати час, коли «не шумно», остерігатися зброї росіян з повітря.

«Усі вишивальниці з вірою і надією чекають вдома своїх героїв, — продовжує розмову пані Ольга. — Більшість жінок, які вишивали, з села. Там обмаль часу, бо є привʼязаність до городів, господарства. Але жінки знаходили час, щоб хрестик за хрестиком покласти на полотно молитву за повернення рідних додому. Це дуже солоні жінки. А материнська молитва має потужну сили. Вишитий орнамент калини та дуба символізує жіночу та чоловічу сутність, продовження роду, нації. Є символи мужності і незламності».