До Бюро знахідок приносять навіть… лотки з їжею

Документи, гаманці, одяг і аксесуари, телефони, ключі, сумки, прикраси і навіть лотки з їжею… Щодня до бюро знахідок приносять по 5−7 загублених речей. А забирають — по 3−4 речі на тиждень. Найчастіше люди гублять свої речі на вокзалах (залізничному й автобусних станціях), у громадському транспорті, поруч з ресторанами, комунальними установами тощо. Одні речі власники забирають швидко, інші лежать у бюро місяцями.

«Серед незвичних речей, які нам приносили у бюро, — лоток з канапками, який знайшли на Головному залізничному вокзалі, — розповів „ВЗ“ директор Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації Юрій Теліпський, що зустрів мене в цій установі. — Також була колода метафоричних карт (їх використовують у роботі психологи. — Авт.). Її знайшли в трамваї, а нам передали диспетчери „Львівелектротрансу“. Найчастіше із залізничного вокзалу приносять рюкзаки військових. Зрідка приносять сюди золоті чи срібні ювелірні вироби. Мабуть, було загалом 4−5 дорогоцінних речей, серед яких рожевий гаманець від Gucci».

Пан Теліпський каже, міське Бюро знахідок функціонує із 2001 року. За цей час перебувало у складі різних структур мерії. «Хочемо розвивати у місті культуру повернення загублених речей, — каже мій співрозмовник. — У наших планах — масштабувати мережу точок прийому знайдених речей, щоб мешканцям було зручно передати знахідку в різних районах Львова, і щоб процес повернення втраченого ставав простішим і доступнішим. Що хочемо зробити? У кожному ЦНАПі району хочемо встановити спеціальні скриньки довіри, аби люди кидали туди знайдені речі, які потім передадуть нам».

Запитую про процедуру повернення речей. «Спочатку наші працівники встановлюють, чи справді ця річ належить людині. Якщо загубився студентський квиток чи паспорт — треба показати документ у „Дії“, щоб підтвердити особу, — розповів Юрій Теліпський. — Найскладніші випадки для ідентифікації - загублені особисті речі. Якщо це сумка, то треба описати її вміст, колір, а ще краще — показати своє фото з цією сумкою. З мобільними телефонами простіше. Як правило, вони „запаролені“. Тож у нас треба описати модель телефону і ввести пароль. Приносили у бюро різні моделі смартфонів, були навіть дорогі „айфони“. Якщо смартфони чи інші цінні речі знаходять у громадському транспорті, то пасажири віддають їх водіям, а ті - диспетчерам. Ми приїжджаємо і забираємо знахідку у диспетчерів».

Документи зберігають у міському Бюро знахідок рік, а потім передають до органів міграційної служби чи інших структур. Телефони та інші речі зберігають три роки, після цього — утилізують.