BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Кольорові будинки, апельсинові гаї та фантастичні краєвиди

Листопад приносить темні вечори, холодні вітри, сирість та моральну втому. Але варто завчасно запланувати коротку мандрівку — і замість сирої погоди на тебе чекають сонце, море та нові враження. Саме таку подорож ми здійснили з подругами і провели п’ять незабутніх днів на Амальфійському узбережжі. Побували у Салерно, Амальфі, Позитано і на острові Капрі

Скелі – природні арки, що стали символом острова Капрі. Фото авторки
Скелі – природні арки, що стали символом острова Капрі. Фото авторки

Економне планування подорожі

Подорож може бути цілком бюджетною, якщо спланувати її завчасно. Авіаквитки з Кракова до Неаполя ми купили за три місяці до подорожі, що значно здешевило переліт. Житло, навпаки, бронювали ближче до дати — листопад не є туристичним сезоном, тому ціни були приємними (орієнтовно 25 євро за добу на особу). Ми зупинилися у старовинній частині Салерно — у нових апартаментах за 15 хвилин ходьби від порту.
Старе місто — це вузенькі вулички, затишні площі та старовинні храми. Вразив величний собор Святого Матвія, покровителя міста, з його неперевершеною архітектурою та давньою усипальницею.

Найкраща дорога — морем

Амальфійське узбережжя (на фото) найкраще відкривати з води. Між містами курсують кораблики за чітким графіком (квиток — 6 євро). Вид із моря на містечка, які ніби чіпляються за скелі, — просто казковий. Ми запланували відвідини двох мініатюрних містечок у долині, що губляться серед апельсинових і маслинових гаїв. Кольорові будиночки, оздоблені майолікою, здалеку нагадують іграшковий світ.
Спершу оглянули Амальфі - лабіринт вузьких вулиць, затишних кав’ярень та сувенірних крамниць. Тут легко втратити лік часу. Очі розбігаються від кераміки ручної роботи й лимонних ласощів. Любителям шопінгу варто мати гроші у гаманці: сукні з бавовни й льону та сумки ручної роботи спокушають «розкошелюватися».

З Амальфі вирушили до Позитано — того самого мальовничого містечка з листівок. Вузенькі вулички, квітучі балкони й фантастичні панорами роблять його улюбленим місцем світових знаменитостей.

Салерно. Усипальня євангеліста св. Матвія
Салерно. Усипальня євангеліста св. Матвія

Острів легенд і знаменитостей

Окремий день ми присвятили острову Капрі - місцю, де свого часу відпочивали і Михайло Коцюбинський, і багато світових зірок. Дорогою корабель пропливає повз знамениті скелі-фаральйоні - природні арки, що стали символом острова.
Щоб дістатися верхньої частини Капрі, найзручніше скористатися автобусом з порту або фунікулером. Піший шлях не рекомендований — вузькі вулички між віллами не відкривають краєвидів. Натомість нагорі одразу потрапляєш на П’яцетту, де чекають бутики, кафе, розкішні готелі та захопливі панорами. Кава коштує 5 євро, але воно того варте, бо краєвиди «під каву» тут безцінні.

Погода порадувала теплом: +18…+20°C, сонце й жодного дощу. Вдень можна було навіть засмагати чи зануритися у море, а ввечері насолоджуватися лагідним бризом.

Неаполь: місто контрастів

Повертаючись додому, ми зупинилися у Неаполі - величному місті з багатою історією та культурною спадщиною. Музеї, собори, Королівський палац, оперний театр Сан-Карло, творіння Караваджо — усе це переплітається з гамірними вуличками та туристичним хаосом. Неаполь і чарує, і виснажує. Тут ми нарешті скуштували класичну піцу «Маргариту», названу на честь королеви Італії.
Житло в Неаполі варто вибирати уважно — не кожен район однаково комфортний для вечірніх прогулянок. Втім, у Неаполі взагалі варто бути вкрай уважним. Бо тут, кажуть, дурять на кожному кроці… Ми, на щастя, не мали прикрих історій, але не всім туристам там щастить у цьому місті. Але воно залишає яскраві враження, які перекривають дрібні незручності.

Містечка, що ніби «чіпляються» за скелі
Містечка, що ніби «чіпляються» за скелі

Подорожі, що продовжують життя

Ми подорожуємо разом не вперше й переконалися: можна спокійно обійтися без туристичних фірм. Самостійне планування дарує свободу й відчуття пригод. Коли купуєш квитки, знаходиш апартаменти, розбираєшся з кодовими замками — почуваєшся дослідником.
Одна з подруг пожартувала, що така поїздка — найкраща профілактика Альцгеймера. Бо мозок, який постійно розв’язує маленькі задачі й адаптується до нового середовища, отримує тренування і омолоджується.

Та найбільше продовжують життя наша взаємопідтримка і сміх, що супроводжує від ранку до вечора. Радість, легкість, пригоди — усе це додає сил і наснаги, яких так бракує сьогодні.

Така мандрівка — справжнє перезавантаження для душі й тіла. Тому за першої-ліпшої можливості - мандруйте. І, як показує досвід цієї поїздки, не обов’язково це робити у сезон…