Рік Ірини Сеник у Бориславі

Дуже нелегким, щедрим на випробування виявився її життєвий шлях. Народившись у Львові в родині січового стрільця Михайла Сеника, з юних років готувала себе доборотьби за українську незалежність. Обов’язкова, дисциплінована, жадібна до знань. Усі ці риси характеру яскраво проявились вже тоді, коли вона лише починала свій шлях у країні знань. Спочатку в приватній школі імені короля Данила, потім — у приватній гімназії, згодом — на факультеті іноземних мов Львівського університету.

У 13 років в ОУН вступила

Вже у 13 років вступила в ОУН. Уперше була арештована ще студенткою. Було це в 1945 році. Загалом, як зазначено у її біографії, у в’язницях, концтаборах та засланнях провела 34 роки. Повернутись до України змогла лише у 1968 році. Але це не означало, що мала права до рідного міста повернутись. До своїх ідеологічних противників тоталітарний режим срср вмів «гуманним» та «милосердним» бути.

Про Ірину Сеник більшовицька каральна машина, звісно ж, також не могла забути. Свій другий тюремний термін отримала в жовтні 1972 року. Підставою для арешту та нелюдського покарання стала книга віршів, її чесна, проукраїнська, як тепер би сказали, життєва позиція.

Звільнившись з ув’язнення, не зійшла з раз і назавжди обраного шляху. На повний зріст вставала, коли справа захисту українських в’язнів стосувалась. За це у січні 1973 року отримала 6 років ув’язнення та 5 років заслання. Але більшовицька влада «подбала» не лише про пані Ірину. Не забув режим і про її найближчих — батька з матір'ю та рідну сестру. Арештували та вислали брата. Не «положено» було патріотам на рідній землі жити.

Друге повернення до рідної землі

Під час свого другого повернення до рідної землі Ірина Сеник оселилась в Бориславі. Як все сталося, чому саме місто нафтовиків обрала? Розповісти про це попросили директора історико — краєзнавчого музею міста Борислава Андрія Спаса.

За словами нашого співрозмовника, це сталося стараннями Катерини Зарицької, разом з якою покарання в Сибіру відбувала. Вона звела ії з членом ОУН, бориславцем Василем Дайком. На той час він вже був вдівцем. Ще в 1981 році, коли Ірина Сеник на засланні в Казахстані жила, він приїхав до неї.

«На холеру здалася я вам, Василю?», — відреагувала на його приїзд Ірина Сеник, якій тоді вже 55 років було.

До завершення терміну заслання ще два роки залишалося. «Я буду чекати». Такою була відповідь Василя Дайка.

19 серпня 1983 року, на Спаса він вже зустрічав пані Ірину на Львівському летовищі. Звідси відразу ж до Борислава повіз. Приклеєний владою ярлик «небезпечного злочинці» не дозволяв Ірині Сеник поселитися ближче 101 кілометра від Львова. Треба знати і інші прописані тодішньою владою правила повернення до життя за межами тюремних мур для тих, хто свій термін відбув.

Дуже мало часу давалося для того, щоб на новому місці осісти. Прописатися, працевлаштуватись, про все у відповідні органи повідомити. Хто не встигав — немалі неприємнощі мав. Ірина Сеник встигла. Борислав, де упродовж 1983 — 2009 рр. жила, дуже добре прийняв її. Тут вона мала визнання, тут її по-справжньому любили, тут у 2009 році у вічність відійшла.

Вистражданий у випробуваннях спадок

Закономірно, що наступний, 2026 рік, коли 100 років від Дня народження Ірини Сеник виповниться, у Бориславі оголошений її Роком. Таке рішення на недавній сесії міської ради обранці об'єднаної територіальної громади прийняли. Створено оргкомітет, на якого покладено обов’язки з організації та проведення ювілейних заходів.
Гарний, багатий, вистражданий у випробуваннях спадок залишила після себе. У Бориславі очолила міську організацію Союзу Українок. Її іменем названо вулицю, де разом із Василем Дайком жила. Як і під час ув’язнення, багато вишивала, правдиві шедеври створила. Не припиняла свою поетичну творчість.

У 1992 році в Нью-Йорку вийшла книга «Сувій полотна» та гарно ілюстрована «Біла айстра любови». Багато часу витрачала на спілкування з дітьми, радісно, з любов’ю підростаюче покоління до вишивання залучала. У 1997 році побачила світ «Книжечка бабусі Ірини для чемної дитини».

Почесна громадянка Борислава та Львова

За життя Ірина Сеник, чий доробок складається з сотень вишивок, цілісних колекцій суконь та сорочок, до творчих спілок не належала. Але визнання здобула. Виставки її робіт упродовж 1990 — 2003 рр. з успіхом відбувались у різних регіонах України та поза межами нашої держави.

За словами Андрія Спаса, свого часу кандидатура Ірини Сеник подавалась до присвоєння ії найвищої державної нагороди України. Чомусь не склалось. Але громадським організаціям це не завадило у 1998 році в американському Рочестері визнати її «Героїнею світу».

Почесна громадянка Борислава та Львова. Заслужений майстер народної творчості України. Указом Президента України від 26 листопада 2005 року Ірина Сеник нагороджена Орденом Княгині Ольги III ступеня, а указом від 8 листопада 2006 року нагороджена Орденом «За мужність» I ступеня.