У футбольному змаганні серед священників перемогла команда Львівської архиєпархії

Олексій Дорофтей
- 11.10.2025, 17:45
- 453

Футбол у Дрогобичі давно став масовим захопленням. І хлопці шкіряного м’яча ганяють, і дівчата. Небайдужі до популярної гри навіть священники, які також між собою змагаються, свої турніри проводять

Слово до учасників турніру мають міський голова Дрогобича Тарас Кучма та єписком Самбірськи-Дрогобицької єпархії УГКЦ Ярослав Приріз

Цього тижня у місті Котермака відбувся ювілейний, десятий за ліком міжєпархіальний турнір з мініфутболу, участь в якому взяли 10 команд священників з різних єпархій та екзархатів Української Греко-Католицької Церкви. Організатор турніру — Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. Усі баталії відбулися на футбольному полі Дитячо-юнацької спортивної школи імені Івана Боберського.

Як завжди у подібних випадках, почалося змагання з благословення його учасників. Цю місію взяв на себе єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії Ярослав Приріз. Владика відразу ж наголосив, що духовенство не лише молитвою і служінням живе. Сучасний спорт, досягнення вітчизняних спортсменів привертають увагу всіх, в тому числі і служителів церкви, які, крім всього іншого, покликані про свій здоровий спосіб життя дбати.

Якщо не всі, то, принаймні, дехто, як, наприклад, настоятель Свято-Успенської Унівської Лаври, єромонах-студит Макарій Дутка, непогано з цим раду собі дають. Отець, який є виходцем із села Доброгостів Дрогобицького району, де, до речі, і засновник української руханки Іван Боберський народився, не раз всеукраїнські рекорди з паверліфтингу встановлював, дотепер участь у змаганнях силачів бере і, звісно ж, вболіває за своїх братів за духом, коли вони у футбол грають.

Шкода, що про футбольний турнір у Дрогобичі серед укомплектованих священниками команд мало вболівальників знали: це було змагання, яке відрізняється від того, що бачимо, коли на футбольному полі виходять суперники, які лише про одне — перемогу думають. Змагання ж в Дрогобичі стали уроком. Таким собі, як тепер прийнято говорити, майстром класом поваги та любові до своїх суперників. Не обійшлося, як це завжди буває на футбольних матчах, без азарту та емоцій. Все це було. Не було іншого — грубощів та агресії, які не раз, коли емоції на футбольному полі гору беруть, псують гру, гіркий осадок залишають.

Це було лицарське змагання, головний приз якого Кубок Всецерковного турніру, здобула дружина Львівської архиєпархії. Друге та третє місця відповідно посіли Івано-Франківська та Стрийська єпархії. Господарі змагання, дружина Самбірсько-Дрогобицької єпархії, завершила турнір лише на четвертому місці.