Гігантська квасоля дає смачні плоди

Подорослішавши, взявся господарювати сам. Плекав різноманітні культури. А з початком російської агресії молодий чоловік пішов захищати Батьківщину. Упродовж двох років воював на різних напрямках, отримав поранення. Відтак за станом здоров’я був звільнений з армійських лав та продовжив хазяйнувати.

Зокрема, біля хати на площі 1,5 ара вирощує квасолю сорту Стрийський Ясь. Ці рослині утворюють великі зерна з тоненькою шкіркою. На смак вони маслянисто-солодкі, тож підходять для найрізноманітніших страв — супів, вареників тощо. Зрештою, дружина Юлія навіть пече з них смачні торти, виготовляє десерти.

Висаджування пан Василь проводив у два рядки, а один пропускав (щоб залишався прохід). Влітку тричі просапував — разом із матір'ю та дружиною. Дорослим пробувала допомагати старша донечка Дзвінка. За нею тягнулася до роботи й молодша — півторарічна Юстинка.
Такі ліани потребують опор, бо стелячись по землі, вражатимуться грибковими хворобами та загниватимуть (відтак годі очікувати врожаю).

Чоловік випробував різні види підтримки — натягував сітку, забивав стовпчики, облаштовував шпалери. Однак найефективнішими виявилися старі дідівські тички. Власне їх встановлює на ділянці.

За хороших погодних умов збір урожаю стартує у липні. Але цьогоріч через холодну весну терміни зсунулися. Тож перші стручки вдалося зірвати на початку серпня. Таким переважно займалася мати, прогулюючись між рядами з маленькою Юстинкою.

Останні лопатки знімають із настанням приморозків. Тоді господар обрубує коріння; відтак ще не дозрілі зерна добирають корисні речовини з пагонів. У такому стані рослини можуть зберігатися аж до лютого.

Зірвані стручки ентузіаст виносить на горище, де зберігає до грудня. Згодом їх обов’язково треба полущити, інакше прокинуться жучки брухуса, які відкладають яйця у бутони ще під час цвітіння.

Щоб позбутися шкідників, кмітливий газда на кілька діб поміщає боби у морозильник. Від понижених температур личинки гинуть. Тому пан Василь радить усім застосовувати такий метод: на схожість це не впливає, а небажаних гостей убиває.

Наступного року герой нашої розповіді планує висадити квасолю у полі, де більша площа. А на присадибній ділянці розмістить картоплю, забезпечивши таким чином сівозміну.

Зауважимо, що Василь Солонинка входить до складу сільськогосподарського кооперативу «Стрийський Ясь», члени котрого не тільки вирощують, а й купують в інших сельчан квасолю, поширюють про неї інформацію. У планах — реєстрація сорту, який є частиною гастрономічної спадщини регіону і претендує отримати географічне зазначення.

У цьому об'єднанні створили Лабораторію смаку, де експериментують із різними стравами — зерна маринують, виготовляють із них борошняні суміші для панкейків тощо.

Інший напрям діяльності ветерана — утримання курей. Він одержав грант 500 000 грн на створення ферми з виробництва екологічних яєць. За такі кошти вдалося придбати лінії для годівлі, напування птиці тощо. Водночас закупив несучок та бройлерів. Тепер уже створено повний цикл — від інкубації до переробки.

Ґазда захопився принципом пермакультури. Тож переконаний, що птиці обов’язково потрібен вигул. Його планує обладнати найближчим часом. А наразі такий підхід застосовує до кролів, яких вирощує батько. Пухнасті тваринки вільно гуляють садком.

Окрім усього іншого, пан Василь облаштовує на городі «теплі грядки» Розума. На них добре родять часник, буряки, гарбузи, полуниця.

Ще ж господар доглядає сад, де ростуть яблуні, груші, фундук, волоський горіх і навіть вирощений із кісточки органічний персик. Також є смородина, порічки, аґрус.

Ентузіаст постійно вчиться, набуває досвіду, який допомагає отримувати хорошу віддачу. Він дбає не лише про сьогодення, а й майбутнє своїх дітей.

Авторка: Соломія Кравець