Чому на четвертому році війни у нас продають «Чашку с крышкой и ложкой»?

Недавно ми писали про те, що на четвертому році російсько-української війни у багатьох українських родинах і досі звучить знайомий голос Маші з російського мультика «Маша і мєдвєдь». І про те, що такі, на перший погляд, невинні перегляди цього мультика принесли росії 2,4 мільйона доларів! І куди підуть ці мільйони доларів? Звісно, на ракети, які і далі руйнуватимуть українські міста і вбиватимуть мирне українське населення!

Чому продукт країни-агресора залишається у дитячому просторі, як це можливо в реаліях сучасної України, і що з українцями не так?

Однак не лише з російським мультиком така ситуація. А й з деякою продукцією, яку нам підсовують недобросовісні власники магазинів і їхні продавці. Можливо, і несвідомо. Не впевнена.

Зайшла у магазин «Є таке», що на вулиці Стрийській, 45, у Львові. Хотіла купити на подарунок горнятко — таке, щоб було і у гарній коробочці, і додавало людині, яка буде пити з нього каву, гарного настрою. Поміж іншими коробочками, у яких запаковані горнятка, мою увагу привернула рожева коробка з єдинорогом. «О, треба внучці купити, нехай дитина тішиться», — подумала, і рука потягнулася до полиці. Яким же було моє здивування, коли на рожевій коробочці я побачила напис російською «Чашка с крышкой и ложкой». Беру коробку і йду до продавців із запитанням, як таке взагалі може бути? Одна з продавчинь, оглянувши коробку, винесла вердикт, мовляв, це лише на коробці так написано, а на етикетці, що приклеєна знизу, текст — українською. І покликала на допомогу іншу дівчину, «щоб та розібралася з проблемою».

Інша продавчиня, глянувши на мене і на коробку, взагалі мене шокувала: «Та ви якась дивна! Нас лише троє на великий магазин, ми що дивимося, що там написано на тих коробках?!». Мене наче холодним душем облили. Запитую у продавчині, хто їй дав таке право називати мене «дивною»? У чому моя «дивність»? У тому, що йде четвертий рік великої війни, у якій тисячі загиблих і мільйони життів, змінених назавжди? І водночас вироби на полицях українських магазинів, підписані мовою держави-агресора? Це все ще «просто бізнес»?

У 2025 році вироби з російськими написами в Україні — це не про бізнес. Це про свідоме ігнорування болю країни, яка воює за своє виживання.

Чи продавці і справді не додивилися, якою мовою написано на рожевій коробці з горнятком для дитини? А, може, їм байдуже? Хоча, насправді, тут йдеться не про байдужість, а про звичку, яку ми сприймали роками як норму. А тепер — це мовна інерція, яку росія використовує, щоб зберегти свій вплив не лише через ракети, а й через символи, слова, «культуру споживання». Коли виріб у магазині має напис на кшталт «сдєлано с любовью» — це вже не дрібниця, це активна присутність російського культурного продукту в українському просторі.

Можливо, для когось це дрібниця, можливо, хтось би і не звернув на такі речі уваги, мовляв, подумаєш, якась коробочка. Але для воїна, який повернувся з передової, це може бути ляпасом. Як і для мене фраза продавчині: «Ви якась дивна». Для родини, яка втратила дім через «рускій мір» — це травматичний тригер. Для волонтера, який щодня збирає кошти на турнікети — це приниження.

Якщо на четвертому році війни хтось не розуміє цього — значить він або не в цій країні серцем, або вже зробив свій вибір. І, повірте, цей вибір не на користь України…