Перший варіант Українського гімну Михайло Вербицький склав для… гітари

З цієї нагоди у Львівському історичному музеї триває виставковий проєкт «Славні України». Екскурсію виставкою для «ВЗ» провів куратор проєкту, завідувач відділу «Музей історії Львова» Львівського історичного музею Андрій Музика.

Гімн = Славень = Прославляння Бога

Експонати виставки — з різних установ і джерел, але їх усі об'єднує одна мета: відзначити історію одного з найважливіших символів державності України — Гімну, або ж Славню. На виставці представлено понад сто пам’яток, частина з яких демонструється вперше і стала доступною завдяки співпраці з партнерами музею: Львівською національною бібліотекою імені В. Стефаника, Львівським регіональним суспільно-культурним товариством «Надсяння», львівськими школами мистецтв №№ 5 і 10.

«Перш за все відзначаємо перше публічне виконання пісні «Ще не вмерла Україна», яка стала Державним гімном України у 1992 році, — розповідає Андрій Музика. — Але історія нашого народу набагато давніша і ми її починаємо розповідати від становлення давньоукраїнської, руської держави починаючи ще від ІХ-Х ст., коли зародилося державне утворення Київська Русь. В українській мові є гарний відповідник слову «гімн» — «славень» — що означає прославляння. Богів прославляли у дохристиянські часи. Коли настало християнство, прославляли одного Бога — Ісуса Христа чи Богородицю. Співаючи такі оди-славні, давньоруське військо йшло у бій проти ворога. Одна з найдавніших пісень, що є славнем, — «З нами Бог — розумійте, народи».

Саме з цією піснею та зі стягом із зображенням Спаса Нерукотворного чи Богородиці йшли наші воїни проти татар, половців, печенігів у ХІ-ХІV ст. Оригінальних пам’яток з того часу не маємо, але нам допомогли учні Львівської школи мистецтв № 5, які візуалізували ці історичні моменти у своїх картинах.

Згадуємо козацькі часи, період Хмельниччини, а це XVII ст. Це пісні про козаків — гетьмана Сагайдачного, Дмитра Байду-Вишневецького. Ці пісні мали бути славнями війська, яке захищало Україну. Маємо в експозиції карту XVII ст., де показано територію теперішньої України з означенням назви «Україна». Адже ворожа пропаганда стверджує, що Україну буцімто вигадали у ХХ столітті. Це не так, і докази цього є.

Поняття Національний гімн — це період ХІХ ст., коли у Європі з’являється поняття «нація» і відповідно пісні, які більшість європейських народів досі вживають як національні гімни. І українці теж не є винятком у процесі створення Національного гімну. Хоча у ХІХ ст. в українців ще не було держави, але саме тоді (парадокс!), будучи розділеними між двома імперіями, Австро-Угорською і російською, українці створили Гімн, який через 100 років став Державним гімном України.

Автор музики Гімну Михайло Вербицький народжений у Галичині, на території Надсяння. Усе своє життя прожив на теренах, які зараз належать Польщі, так званому Закерзонні. Навчався у Перемишлі, парафію мав біля Перемишля. Крім того, був одним із найвідоміших композиторів середини ХІХ ст. Саме йому належить навчальний посібник гри на гітарі. Експонуємо гітару початку ХІХ ст. — унікальний інструмент, який використовували у роки життя самого Вербицького. Є копія того посібника гри на гітарі. Оригінал зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника. Найперший музичний варіант Українського гімну Вербицький склав саме для гітари (пізніший варіант він склав для хору).

Чому саме Перемишль?

Уперше Гімн пролунав 10 березня 1865 року у Перемишлі. Це були Шевченківські дні, а Перемишль тоді був один із найпотужніших осередків українства у Королівстві Галичини та Лодомерії. Шевченківські вечори тут проводили регулярно у березні. А того року у Львові в Народному домі не вдалося провести такий захід, тому його провели у Перемишлі. Українці тоді ще не мали там власного осідку — Народний дім ще не був побудований. Тому орендували приміщення у готелі «Під провидінням». Назва виявилася символічною. Цей дім не зберігся до нашого часу. Але у газеті «Мета» збереглися детальні публікації про цей захід, а також перша публікація слів Гімну.

Вважали, що Український гімн написав Шевченко

Чому саме на шевченківському вечорі вперше пролунала ця пісня? Вважалося, автором слів «Ще не вмерла Україна» є Тарас Шевченко. Хоча автором слів був український фольклорист, поет і громадський діяч Павло Чубинський, виходець із Наддніпрянщини. Його вже тоді переслідувала російська царська влада, і щоб не наражати його на додаткову небезпеку, коли у «Меті» видруковували перший текст Гімну у 1863 році, то цей текст приєднали до інших творів Тараса Шевченка.

Наш Гімн створили автори, які жодного разу не бачилися, не були знайомі, жили у різних імперіях: Чубинський у російській імперії, Вербицький — в Австро-Угорській. Але 160 років тому на берегах Сяну вперше публічно пролунала ця урочиста пісня, яка зараз є нашим державним славнем. І це дуже символічно, бо в Гімні є слова «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону». До речі, карта на виставці показує територію, яку займали українці і в ХІХ ст., і в ХХ, і в ХХІ - саме від Сяну до Дону.

«Червона калина» і «Заповіт»

Виставка «Славні України» розповідає також про інші військово-патріотичні марші, духовно-релігійні пісні, які стали закликом до боротьби українців за рідну землю. Вони також є славнями українського народу, українського війська в першу чергу. Ці твори ще в кінці 1980−1990-их рр. виконували як заміну «Ще не вмерла Україна». Це «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка. До речі, Вербицький наприкінці ХІХ ст. поклав на музику «Заповіт» Шевченка. На виставці є копія цього документа, оригінал у бібліотеці Стефаника. І практично до Першої світової війни саме пісня «Заповіт» і меншою мірою «Реве та стогне Дніпр широкий» вживалися як славні України. Бо «Ще не вмерла Україна» стала таким під час Української національної революції, тобто у 1917−1921 роках.

На фото бачимо, як відбувалося Шевченківське свято у 1916 році у Коші Українських січових стрільців, на нинішній Франківщині. Є цитата з газети «Українське слово»: «Всі глядять мимоволі на портрет Генія, осяяний золотим промінням. Сонце віщує добру долю — і молодим героям, й цілій Україні. Із уст їх понеслась повна надії і певності в будучину пісня «Ще не вмерла Україна». Цю пісню Січові стрільці називали Українським гімном. «Ще не вмерла Україна» була поширена під час Першої світової війни. А також починаючи від Української революції, потім у міжвоєнний період і під час Другої світової війни. Коли Карпатська Україна проголосила незалежність, вона обрала Гімном саме «Ще не вмерла Україна».

Маємо Марш українських націоналістів «Зродились ми великої години». Він був створений 1932 року, автор тексту Олесь Бабій, композитор Омелян Нижанківський. Ця пісня була офіційним гімном ОУН. 24 серпня 2018 року адаптований варіант пісні став маршем українського війська на параді до Дня Незалежності України. Тут же вперше офіційно було використано вітання «Слава Україні - Героям слава!».

Пісня «Червона калина» також стала славнем України ще в час Першої світової війни, коли її виконували Січові стрільці. Потім у міжвоєнний період вона була символом змагання українців за свою Незалежність. І зараз ця пісня уже в новому виконанні підтримує наших воїнів. Маємо гравюри львівського графіка Івана Крислача, присвячені українським славням, зокрема і «Червоній калині».
Є Присяга Української повстанської армії. Тут є цитата — як відбувалася присяга воїна УПА. Є фото «Присяга підстаршинської школи УПА в Чорному лісі, 1944 р.». Зокрема зазначено, що після закінчення тексту присяги усі присутні співають Національний гімн — «Ще не вмерла Україна».

«Марш українських націоналістів» вишила хрестиком

Вишивка з текстом Маршу українських націоналістів. Її у 1990-их рр. вишила Ольга Дубик, учасниця націоналістичного підпілля 1940-их рр.
Є «Революційний довідник» 1948−1949 рр. У розділі «Пісні волі» тут — «Ще не вмерла Україна» як Національний гімн, Національний марш «Не пора, не пора, не пора» на слова Івана Франка і Марш українських націоналістів «Зродились ми великої години».
«Боже великий, єдиний» — знаковий український славень, духовний Гімн України. Написаний у 1885 році. Цього року виповнюється 140 років з часу написання цієї пісні. Автор — Олександр Кониський, музика Миколи Лисенка.

Пісня «За Україну, за її волю»: автор тексту — Микола Вороний, виходець із Центральної України, хоча часто бував у Львові. Музику написав львівський композитор Ярослав Ярославенко. Ця пісня стала символом соборності України часів УНР, у 1917−1918 рр.
Найцінніше, що є на цій виставці, — кліше для штампування відзнак з нагоди встановлення пам’ятника на могилі Михайла Вербицького у Млинах, де у нього була остання парафія. Урочистості відбулися у 1934 році, тогочасна газета «Діло» пише, що це було величезне свято, приїхало 5 тисяч учасників. Такий захід було дуже непросто провести. Пам’ятник на могилі Вербицького тоді відкрили, але після Другої світової війни його було зруйновано. Відновили його вже у 2005 році, коли до Польщі спеціально приїжджав президент Віктор Ющенко.

Ще одна цікава річ в експозиції - диригентська паличка, подарована співзасновнику львівського музичного товариства «Боян» Степанові Федаку. Це відомий український меценат, громадський діяч, адвокат, який, крім інших своїх талантів, був ще й диригентом. Експонат створено не пізніше як у 1900 році з використанням дерева і срібла.

На виставці є великий барельєф із портретами Михайла Вербицького і Петра Чубинського, який скульптор Петро Дзиндра подарував львівському товариству «Надсяння» з нагоди 20-річчя його створення у 2009 році.

А ось фото першого виконання Гімну України на фестивалі «Червона рута», який відбувся у Чернівцях у 1989 році. Василь Жданкін, Віктор Морозов і Едуард Драч виконували український Гімн акапельно на закритті фестивалю.

22 січня 2025 року до 106-ї річниці Дня Соборності України у Чернігові 106 бандуристок виконували Державний гімн України. У 2017 році святкували 765 років Коломиї, з нагоди чого 765 учасників і хори були зібрані біля Кафедрального собору і виконували Гімн. Світлина, де «Пташка», Катерина Поліщук, після повернення з російського полону на «Азовсталі» виконує Гімн України перед матчем «Шахтар» — «Динамо» 16 жовтня 1922 року. У 2014 році в Херсоні встановили рекорд України: найбільша кількість дітей одночасно виконувала Гімн. На День Незалежності України у 2022 році українці у 50-ти країнах світу одночасно співали Гімн. У заході взяли участь 5737 українців".