Як «високозамківці» побували у «раю» та «пеклі»

Тим часом у Львові далеко не всі знають про цей дивовижний мистецький простір, який відкрився у лютому цього року. Цю велику галерею збудував один з найбагатших львівʼян, підприємець Зіновій Козицький (батько чинного голови Львівської військової адміністрації Максима Козицького). І назвав на честь свого онука Зеновія Козицького-молодшого та присвятив його пам’яті. На жаль, хлопець помер від онкології у юному віці…

Галерея вражає навіть ззовні: потужна кількаповерхова будівля, оздоблена у сучасному стилі, а на даху — сидить зворушлива фігура «Маленького принца» — це алюзія, присвячена Зенику-молодшому, який був дуже романтичним хлопцем і нагадував героя повісті-казки французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері.

Віднедавна галерея відкрила унікальну експозицію під промовистою назвою «Рай/Пекло», де, окрім експонатів сучасних митців, виставлені унікальні роботи Альбрехта Дюрера, Маркантоніо Раймонді, голландських майстрів натюрморту XVII століття та голландська графіка XI ст. А родзинка цієї експозиції - легендарна картина Іллі Ріпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Якось я запитала своїх колег з редакції, чи хтось вже побував у галереї ZAK? Виявилось, з усього колективу — лише кілька людей. Тоді вирішила організувати культпохід колективу газети «Високий Замок» у галерею. Такі позаробочі «вилазки» вже стали нашою доброю традицією.

У фойє нас зустріла артменеджерка Zenyk Art Gallery Стефанія Андрусяк, яка провадила нас через «рай та пекло». Стартує тематична експозиція на другому поверсі інсталяцією мисткині зі Львова Оксани Борисової, яка за допомогою висячого білого пірʼя прагнула створити ілюзію входу у рай. Саме цим коридорчиком відвідувачі символічно заходять у виставковий простір… І саме ця інсталяція є найбільш улюбленою для фотографування.
А далі - суцільні мистецькі шедеври. Це і роботи сучасних українських митців, серед яких, наприклад, скульптура Іллі Трофімчука під вкрай актуальною для всіх українців назвою «Поверніть мій сон». Митець зображує подушку, як символ домашнього затишку, і ворожий снаряд, який поцілив у цю беззахисну подушку.

Поряд бачимо гравюри італійського гравера епохи Відродження Маркантоніо Раймонді, який прославився тим, що копіював роботи свого знаменитого сучасника Альбрехта Дюрера, намагаючись скористатися його славою. Причому копіював не лише сам малюнок, але й підпис. Дюреру, звісно, це не подобалося і вперше в історії мистецтва автор судився з плагіатором за свої авторські права.

Оскільки прецедентів подібних судових рішень на той час не було, Венеціанський суд ухвалив компромісний вердикт: дозволив Раймонді копіювати малюнки, але заборонив ставити на них підпис Дюрера. В галереї представлені роботи Раймонді, які були намальовані до рішення суду, тож на них стоїть підпис Дюрера…

У сусідній залі на трьох стінах зібрана унікальна нідерландська графіка 16−19 століття. Це вважається золотою ерою знаменитого нідерландського мистецтва. В галереї представлені роботи понад 40 авторів фламандського мистецтва. Вражають картини малих форм, де у різній техніці зображені сюжети того часу, міські і сільські пейзажі. Мені ці картини найбільше припали до душі. Їх хотілося розглядати до найменших дрібниць.

Далі бачимо ще один приклад старого мистецтва, але вже українського — величезна ікона XVI століття, яка зображує картину Страшного суду. Вона з колекції Національного музею ім. Андрея Шептицького. у Львові. Ця ікона свого часу була у деревʼяній церкві у селі Трушевичі на Львівщині. Доля реліквії досить містична. Церква повністю згоріла в середині XX століття, а ікону було знайдено на попелищі. Її вдалося відреставрувати і тепер це унікальна памʼятка, яка показує як в XVI столітті люди уявляли рай і пекло. Зокрема, в центрі ікони зображені Терези, де зважують хороші і погані вчинки людей, аби визначити їх подальшу долю — чи вони потрапляють до раю, чи їх місце у пеклі… Такі ікони зазвичай розташовували при виході з церкви, щоб прихожани після служби ще раз замислились над своїми вчинками.

Привернула мою особливу увагу робота майстрині з Харкова Ріни Ріґи, намальована на простирадлі. Щоб перемогти свій страх під час чергового обстрілу Харкова, художниця малювала у підвалі просто на простирадлі. Це була її своєрідна терапія через творчість.
Схожа історія створення моторошної скульптури Олексія Абрамова, яка має символічну назву «Страх». Коли бомбили Київ, він пережив страх і під звуки вибухів почав її робити…

Ще одна вражаюча картина французького митця середини XX століття Роже Алена, яка зображує один зі смертних гріхів — жадібність. На ній озвірілі чоловіки нищать один одного, щоб забрати собі монету, натомість поряд на столі лежить вже зачерствілий буханець хліба, який нікому не цікавий…

В окремій кімнаті зібрані 13 гравюр самого Дюрера. Він був одним з перших художників, який власне звернувся до теми раю і пекла, переосмислював їх у своїх роботах. Також одним з перших почав поєднувати релігійні теми зі світськими, релігійні сюжети повʼязував з побутовими деталями. Наприклад, бачимо малюнок, де біля Мадонни сидить мавпа…

І нарешті ми підійшли до родзинки експозиції - знаменитої картини Іллі Ріпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Зараз точиться чимало дискусій щодо написання прізвища художника. Є кілька версій його етимології. Найбільш поширена — що воно має козацьке походження. Його предок, можливо, носив прізвисько «Ріпа». Варіант «Рєпін» вважається русифікованим. Сам художник часто підписував свої роботи як «Ріпин». Відтак після повномасштабного вторгнення українські та світові музеї змінюють правопис прізвища митця та вказують його українську приналежність.

Народився художник у Чугуєві (Харківська область) і мала батьківщина завжди була для нього місцем сили. У своїй творчості часто звертався до української тематики, до козаччини. Зокрема, його найвідоміша робота — саме «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Є чотири версії цієї картини. Одна — найбільша — зберігається, на жаль, у Національному музеї в Санкт-Петербурзі. Робота, яка експонується у ZAK галереї, з колекції Харківського художнього музею. Обидва полотна художник писав понад 13 років, щоразу вдосконалюючи образи запорожців, детально промальовуючи риси облич, аби максимально реалістично передати емоції козаків та колорит українського козацтва. Персонажів митець списував зі своїх друзів та знайомих. Зокрема, центральну фігуру картини — писаря- художник змалював з історика Дмитра Яворницького, з яким багато консультувався під час створення цього шедевру. Малопомітною деталлю картин є зображення згорнутих прапорів — одного жовто-синього, іншого — червоно-чорного… Але розписувати деталі я не буду. Раджу прийти і самим роздивитися це епохальне полотно.

Після майже годинної екскурсії ми вирішили обмінятися враженнями за горнятком кави у затишному кафе, що на другому поверсі галереї. І були приємно вражені, що прямо над нашим столиком висіла картина нашої колеги, керівниці рекламного відділу газети Оксани Тарнавської. Коли офіціантка почула, що серед нас є авторка картини, сказала, що відвідувачі кафе найчастіше звертають увагу саме на цю роботу.

Пишаємося, що у нашому колективі є така талановита художниця, картина якої прикрашає стіни найкрутішої галереї Львова. До речі, цю роботу можна придбати. Тож, цінителі мистецтва, поспішайте у галерею ZAK!