Деркач, любитель «репу», не дає нам спати…

То що ж воно за птиця така — деркач? Більше про це знає пре­зидент Західноукраїнського орнітологічного товариства, професор Андрій Бокотей.

— Цей невеликого розмі­ру, трошки менший за ворону, птах належить до родини жу­равлеподібних, — каже науко­вець. — Живе він здебільшого на луках, у високій густій траві, там і ховається. Харчується ко­махами, рослинною їжею. Че­рез інтенсивність ведення сіль­ського господарства в Європі він зникає. А от в Україні його чисельність досить велика. Він живе всюди, де є відкриті і зво­ложені луки. Деркач дуже по­таємний, на очі людям не пока­зується. Його можна побачити, коли випадково злякати. Що­правда, перелітає на невелику відстань. Колись існувала така байка, що деркач ходить зиму­вати в Африку пішки. Це, звіс­но, неправда. Деркач нікуди не ходить, він добре і далеко лі­тає. Просто в літній період ро­бить це неохоче.

Чим корисний цей птах? У природі немає такого поняття «корисний-некорисний». Якщо він існує, значить, виконує пев­ні функції. Інша річ, що ми не завжди розуміємо його ролі, значення…

Звуки «реп-реп» видає дер­кач-самець. У такий спосіб він мітить свою територію, пери­метр довкола гнізда. Ходить по краю цієї території і своїм кри­ком демонструє іншим сам­цям, що ця локація зайнята, і якщо хтось інший суне сюди свого носа — буде бійка.

— Деркач — птах сутінковий, — додає пан Андрій. — Тоді інші птахи вже не співають, тому складається враження, що звуки «реп-реп» надзвичай­но голосні. Якщо ми їздили на дослідження птахів у басей­ні Дністра, то чули дуже бага­то деркачів. Коли намет стоїть у полі і деркач «таборує» десь поруч, спати він не дає май­же всю ніч. Таке враження, що деркач «репкає» біля нашого ліжника…