«Підняли бригаду „на вуха“, щоб кожен дав власні відеозаписи з першого дня великої війни»

Минулими вихідними у місті Лева відбувся кінофестиваль документалістики «Війна в об'єктиві!». Започаткували цей фестиваль торік військовослужбовці Сил територіальної оборони ЗСУ.

Протягом двох фестиваль­них днів львів'янам і гостям міста показали докумен­тальні фільми про незламність українського духу.

Завдяки українським журна­лістам світ бачить героїзм укра­їнських воїнів, злочини росі­ян, руйнівні наслідки російських атак по цивільному населен­ню. Однією зі стрічок, яка взя­ла участь у кінофестивалі, стала прем'єра режисера Миколи Ко­билюка «Готові до спротиву. 103 бригада ТРО ЗСУ». Це робота молодого журналіста-докумен­таліста про незламність та націо­нальний дух славнозвісної 103-ї Львівської бригади територіаль­ної оборони.

У Будинку воїна, де відбував­ся кінопоказ, задовго до почат­ку назбиралося багато людей. У залі були і герої стрічки.

У цій картині немає акторів, як і нема постановочних кадрів. Тут зібрано живі свідчення тих, хто з перших днів великої війни став на захист рідної землі. До 24 лю­того вони були вчителями, буді­вельниками, медиками, а коли російські агресори бомбарду­вальниками і танками поперли на світанку в Україну, щоб «за трі дня взять Кієв», ці прості хлоп­ці, які раніше не тримали зброї у руках, пішли штурмувати військкомати.

Власне, ці кадри, де наші зем­ляки стоять у довжелезній черзі до військкомату, теж показані у фільмі. Тут і розповідь про ство­рення бригади, її бойовий шлях та участь у найважливіших опе­раціях. А ще це розповідь про мужність, стратегію та незлам­ний дух, що пронизані культур­ними традиціями Галичини. Це те, що пояснює фундаменталь­ну відмінність між українцями та росіянами.

Участь у презентації взяв ко­мандир 103-ї Львівської бри­гади ТРО полковник Валерій Курко (брав участь в обороні Донецького аеропорту). У 2022-му Валерій Курко створив бо­йову бригаду «з нуля», залучив­ши понад 4 тисячі добровольців. Понад два роки полковник ра­зом зі своїми хлопцями перебу­вав на лінії безпосереднього зі­ткнення з ворогом.

І відчайдухи з Львівщини, до­лаючи страх і перешкоди, зу­пинили ворога на Сіверсько­му Дінці, брали у полон ворогів, плакали, коли втрачали побра­тимів, і жартували у час коротко­го перепочинку.

— Зараз служу у медіапідроз­ділі сил Територіальної оборони, — розповів журналістці «ВЗ» ре­жисер фільму Микола Коби­люк (на фото). — Попри те, що я є вихідцем зі звичайного піхот­ного батальйону із Чернівець­кої 107-ї бригади, у цивільно­му житті я був журналістом. Тих, кого ми мали змогу сьогодні по­бачити на екрані, також не мали жодного стосунку ані до війська, ані до Збройних сил України. Усі вони прийшли тоді, коли біда по­стукала у двері, усі пішли добро­вольцями у Тероборону. Про­тягом певного періоду служби, після того, як я брав участь у Хар­ківському контрнаступі, в оборо­ні, мені запропонували перейти у медіапідрозділ. Тоді було дано наказ про створення докумен­тальних стрічок про кожну з бри­гад сил Територіальної оборони.

— Скільки документальних фільмів ви зробили?

— Це моя друга документаль­на робота. Першу презентував торік, і присвячена вона моїй рід­ній 107-й бригаді.

— Як довго працювали над фільмом про 103-тю бригаду?

— З командою ТРО «Медіа» ми працювали з 2023 року. Це були і зйомки, і відбір архівних матеріалів. Підняли усю брига­ду «на вуха», щоб кожен дав свої відеозаписи з телефонів від по­чатку повномасштабного втор­гнення. Просили, щоб дава­ли навіть «прикольчики». Кожен запис, кожна зйомка з перших днів війни — неоціненні. Бо кадри були створені у вирі подій того часу. Саме там, де здобувається наша, українська, незалежність.