Кожна жінка відчула себе голлівудською зіркою: репортаж з червоної доріжки «Оскара» на Закарпатті

Взимку пані Люба організовувала подорож під назвою «Прийде ще час», де було встановлено «дрес-код» для участі у вечірці - одяг у стилі 40-х років минулого століття. Її постійні туристи, які вже стали однією командою однодумців, тоді бігали по магазинах у пошуках вуальок, рукавичок з мережива, маленьких капелюшків, шукали у старих шафах бабусин одяг, дехто навіть брав ретро-вбрання напрокат у театрі. Було весело і пізнавально. Бо ми ще й вчилися танцювати танго.

Минулими вихідними Любов-Теодозія Микитка вигадала нову тематичну подо­рож — «Оскар» на Закарпатті". Умова — обов’язково мати одяг для дефіле чер­воною доріжкою — жінкам вечірню сукню і мешти на підборах, чоловікам, відповід­но, костюм чи смокінг. Оскільки у нашій групі представників сильної статі було лише двоє, то уся увага була прикута до жіночого товариства.

…Дорога до Ужгорода, де перед нами мали розстелити червону доріж­ку, — неблизька. Запитую у пані Люби, як з’явилася ідея проведення саме такого відпочинку, коли жінка має можливість «вигуляти» вечірню сукню. Бо ж тепер і до театру ніхто не ходить у такому дуже па­радовому одязі, і гучних забав та весіль майже ніхто не влаштовує.

— Коли ми відкривали Трускавецький кінофестиваль «Корона Карпат», гене­ральним продюсером якого я є, актори, режисери, оператори заходили під гучні оплески до кінотеатру на відкриття чер­воною доріжкою, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Люба. — Тоді у мене і з’явилася ідея: а чому б не організувати таку подо­рож, щоб кожна жінка могла відчути себе зіркою. Пройти червоною доріжкою, на­робити собі багато фотографій і отрима­ти море задоволення. Я виношувала цю ідею довго. Врешті-решт «дозріла». В одному з театрів (Богу дякувати маю ба­гато друзів-театралів) випросила черво­ну доріжку і бічні колони. Щоб усе було так, як і на справжньому «Оскарі».

Коли ми приїхали в Ужгород, на одя­гання і марафет нам виділили годину. За цей час чоловіки розстелили червоний килим, встановили колони. І почали наші жіночки виходити — одна краща за іншу. У красивих сукнях, при повній параді з ма­кіяжем і зачіскою. Ну чим не Анджеліна Джолі, Джулія Робертс чи Кетрін Зета-Джонс?! Одна за одною зупинялися на червоному килимі і, розправивши плечі, позували. Папараці не було, але на теле­фони знімали одна одну…

З нами поїхала справжня кінозірка, ві­дома українська акторка, народна улю­блениця, харизматична героїня фільмів «Будинок «Слово», «Спіймати Кайдаша», «Кава з кардамоном», «Припутні» (за роль баби Зіни у цьому фільмі отримала «Золоту дзигу». — Г. Я.) Ніна Набока.

Акторка живе і працює у Києві, але Любов Микитка запросила її на цю імп­резу. Пані Ніна була душею цієї подоро­жі. А як вона танцювала на вечері під му­зику українських народних пісень?! До речі, пані Люба спеціально везла зі Льво­ва музикантів.

Хтось може дорікнути, мовляв, війна, ви б гроші, які витратили на поїздку, кра­ще б переказували на потреби ЗСУ. З кожної подорожі пані Люба неодмін­но переказує чималу суму для конкрет­ної бригади. От і тепер 5 тисяч гривень, які пожертвували туристи, підуть на під­тримку українських захисників.