І сови бувають бородатими

Цей рідкісний вид крилатих мисливців завезли в Україну лише сорок років тому. Водить­ся він у дрімучих хвойних лісах Північного Полісся. Набереть­ся там не більше ніж чотири де­сятки таких пар. Тому борода­тих сов занесли до національної Червоної книги.

Позивні цих масивних симпа­тяг із жовтими «світлофорними» очима зовсім не схожі на крики інших видів сов. Почутий звук нагадав мені ритмічне і басисте гупання по барабану.

Наші бородачі трохи лінтюхи — власних домівок не будують, а займають гнізда інших птахів. Винятковий слух дозволяє їм виявляти об‘єкт свого полюван­ня через звуки. Зір не відіграє вирішального значення.

Своєрідно бородаті сови розподіляють батьківські ролі. Під час висиджування яєць са­мець постійно забезпечує свою половинку кормом, годує і ма­леньких пташенят. Як тільки ті починають літати, їхня мама від­мовляється приносити їжу — всі обов‘язки із забезпечення кор­мом «підлітків» лягають на пле­чі самця. Він годує дітей, поки ті не навчаться полювати само­стійно.