У «П'ятому підземеллі» — дух Середньовіччя, фестиваль вертепів та коляди

Якось влітку потрапила на ярмарок на площі Ринок. Коли підійшла ближче, здивувалася. Ні, не тому, що на центральній площі Львова пахло смажениною, а аромат юшки на ребрах аж лоскотав ніздрі, а тому, що цей ярмарок влаштував ресторан «П'яте підземелля» з нагоди 5-річного ювілею. Тоді на ярмарку збирали кошти для потреб лицарів-реконструкторів, які були частими гостями ресторану, а тепер захищають рідну землю від ворога. Дівчата-офіціантки, одягнуті у старовинний одяг і хлопці в чернечому вбранні вправно і швидко подавали страви. Коли поцікавилася, де ж то «П'яте підземелля», одна з дівчат усміхнулася: «Та он, зовсім поруч, на площі Ринок, 5».

У клопотах якось не випадало зайти на обід до тієї львівської ресторації, про яку, зізнаюся, почула вперше. Аж тут випала нагода. Заходжу і розумію, що я й справді потрапила у підземелля. Бо ж усі 5 залів ресторану і справді - під землею. Перша думка: заклад не такий, як інші ресторани. Насамперед, тому, що з перших хвилин перебування тут ти наче переходиш з ХХІ століття у ХVІ.

Мене зустріла артдиректорка ресторану Анна Стьопіна, яка розповіла, що підземелля і справді автентичне — стіни і підлогу ніхто не декорував, не шліфував. Склепіння, арки, портали — усе тут таке, як було 5 століть тому.

— Ми знаємо, що є чотири відкритих підземелля у Львові, — каже Анна. — А наш ресторан, власне, і є тим, п’ятим підземеллям. Тут ми намагалися відтворити усе максимально автентично, додавши трішечки деталей, які зробили спеціально для нас львівські майстри. До прикладу, посуд, зробили місцеві гончарі. І кожне горнятко чи тарілочка «іменовані». Тобто горнятко, з якого ви п'єте чай, зробив майстер Юрій, тарілочку, з якої їсте, — майстер Микола. І про це все розкаже сестра або брат (саме так тут називають офіціантів), які обслуговують гостей закладу.

Старі кам’яниці, що збереглися зі Середньовіччя, ховають у своїх стінах не лише привидів, а й багато легенд. А у «П'ятому підземеллі» живуть не привиди, а дракони. І їх тут аж 5! Першого дракона гостям показують, а чотирьох інших треба знайти у цьому підземельному лабіринті. І якщо гість знаходить усіх п’ятьох, то його посвятять в Орден монахів «П'ятого підземелля».

Чому монахів? Бо, за словами Анни Стьопіної, у ХVІ столітті тут справді жили монахи-єзуїти, які приїхали ндо Львова на відбудову храму Петра і Павла. Мабуть, саме тому усі хлопці-офіціанти ресторану — брати у чернечих рясах створюють неймовірну атмосферу старовини. Дівчата-офіціантки — сестри, одягнуті у середньовічний одяг.

Коли брат у чернечій рясі приніс мені чай у глиняному чайничку, а до нього — таке ж горнятко з блюдцем, мені й справді на мить здалося, що я перенеслася на кілька століть у давнину. А коли подали смачнющий шматок сирника, то взагалі можна було втратити орієнтир у часі і просторі. Анна побачила, що я приглядаюся до красивої виделки (мельхіор, може, а може, й срібло) і сказала, що на початку відкриття ресторану таких виделок і ложок замовили дві тисячі штук. Але, мабуть, багато відвідувачів вважали, що можуть собі забрати виделку чи ложку — як сувенір, на згадку. Залишилася лише одна виделка, яку бережуть і дають лише особливим гостям…

Звернула увагу на величезний камінь і меч. Як з’ясувалося, це меч обраного, бо не кожен може його витягнути з каменю. Людина, яка хоче випробувати свою силу, повинна його витягнути, підняти над головою та втримати 15 секунд. Якщо це вдається, тоді переможець стає обраним.

Звісно, витягати меч з каменя я і не бралася, зате посидіти на вільному престолі і на кілька секунд відчути себе королевою — оце атракція! Для початку треба знайти цей трон і за допомогою чоловіка (дружини, товариша чи подруги) спробувати собі одягнути на голову корону. Анна мене навіть коронувала.

Кожна зала у ресторані - тематична. Є «гончарна», що прикрашена виробами Гавареччини. До речі, у цій залі стоїть справжнє гончарне коло, на якому гості можуть гончарити. Зазвичай, такий майстер-клас проводять влітку. Наступна зала — «єзуїтська», у якій вітражі відтворено у стилі єзуїтського храму. Третя — «мисливська», що розташована прямісінько під площею Ринок, і збудована у стилі середньовічної вулиці. А в кінці зали — в’язниця. Ми у тій в’язниці зачиняємо своїх гостей, — усміхається Анна, — які вважають себе грішниками. Для грішників маємо певну процедуру — виписуємо індульгенцію і даємо випити нашої фірмової настоянки «33 причастя».

А далі ми пішли у «зброярню», де можна побачити середньовічну зброю. І п’ята зала — «трапезна», що збудована у вигляді великої королівської зали для справжньої королівської родини. Там також захована одна таємниця — у залі палахкотить чарівний вогонь, який не пече. Запитую, чи він часом не намальований? «Ні, — інтригує Анна. — Треба прийти і спробувати відгадати».

В усіх п’яти залах нема світла. Тільки живий вогонь — свічки на столах. А одночасно тут можуть гостювати біля 200 осіб.

Ну, і звісно, коли походили залами, варто б щось з'їсти з того середньовічного меню. А страв — до вибору до кольору. Для любителів м’яса — тут справжній рай. Фірмовою стравою закладу є «М'ясо на кілках» з вогняною подачею. Страву готують на вогні, а подають у великому глекові, у якому є димар з вогнем. Коли сестра чи брат несуть «М'ясо на кілках», шлейф аромату тягнеться залом. А на столі вогонь ще й освічує. На одному кілочкові - м’ясо птиці (155 грн кілочок), на іншому — свинина (165 грн). До м’яса можна добрати «Чортове яблуко». Це «по-нашому» картопля. Річ у тім, що у Середньовіччі не було картоплі, а коли вона з’явилася, люди не розуміли, що це таке, бо ж викопували овоч з землі. А те, що її викопали з-під землі, це все, на їхню думку, було від чорта. Так, має форму яблука, але тільки від чорта.

— Коли до нас приходить товариство, ми для початку формуємо замовлення, — каже Анна. — Поки гостям готують страви, брат чи сестра проводять екскурсію. Часто до нас навідуються мандрівні музики, які грають на волинці, кобзі чи лірі. У певні дні у нас відбуваються невеликі концерти на старовинних інструментах — волинці, лірі, кобзі. Ще проводимо дегустацію вин. Вино, яке виготовляють спеціально для нас з виноградників вільних українських земель, називається «Обітниця лицаря». А ще у нас є традиції відзначати протягом року різні свята. До прикладу, «День Мавки», який святкуємо на день народження Лесі Українки. У цей день плетемо віночки, проводимо обряди. На Андрія ворожили на судженого. А 14 лютого, у День святого Валентина, проводимо обряди вінчання. Наш брат-монах справді одружує закоханих біля каменю і меча обраного. Вірите, до нас у цей день навіть приїжджають люди з інших міст, щоб одружитися у Середньовіччі. Ми одягаємо їм обручки, зроблені з гілочок і видаємо таким парам відповідний сертифікат про те, що вони одружилися у стінах «П'ятого підземелля».

— Побачила ваше меню, тут справді багато страв. Всі готуєте тут?

— Звісно. Однією з наших гордостей є наш хліб. Ми його печемо самі. І подаємо гарячим. Рецепт цього хліба складається з 16-ти інгредієнтів. Ми його не ріжемо, бо такий хліб треба рвати і їсти руками — як у Середньовіччі.

— А перші страви?

— Меню у нас часто змінюється, бо шукаємо старовинні рецепти. Звісно, на вибір страв впливають сезони. Але завжди є зупа гостра і бульйон з птиці. Хоча є і класичний набір страв, серед яких «М'ясо на камені», що подається на розпеченому камені і ви самі собі його досмажуєте простісінько на столі. А є у нас атракція — діжка з огірками, де собі треба піймати квашений огірок (у залі стоїть величезна діжка, зверху закрита кришкою, а у кришці дірка. Великою виделкою, вставленою в отвір, треба наколоти огірок).

— А з напоїв тільки вино пропонуєте гостям?

— Маємо крафтове пиво — чотири види. Але, мабуть, «родзинкою» усіх трунків є наливки. А їх у нас аж 12 видів. Є міцні, але є й дуже легенькі. Наші гості віддають перевагу наливці «Мандрагора». Люблять гості і «Липову». Хоча є класичні - з терену, вишні, липи…

У час Різдвяних свят у «П'ятому підземеллі» буде весело і казково. Запланували, що основним героєм буде ельф, який пов’язаний з історією закладу, оскільки працівники ресторану часто перетворюються на ельфів. Коли я заходила у заклад, звернула увагу, що вхід задекорований, наче вхід у голову ельфа. Тут є класна атракцію: «Сфотографуйся з ельфом». Сторінку треба відмітити в інстаграмі і… отримати вечерю на двох. Але це буде розіграш — пощастить лише двом учасникам!

Третій рік поспіль на Різдво відбуваються у форматі фестивалю вертепні дійства. Цьогоріч 25 грудня у «П'яте підземелля» прийде колядувати хор «Дударик», а також хор Домініканського собору…

Фото автора і Анни Стьопіної