12-річний львівʼянин Гліб Дегтярьов придбав авто для військових

З цим хлопцем я познайомилась у липні, коли прогулювалась Стрийським парком. Він сидів за розкладним столиком і продавав власноруч виготовлені брелки із використаних гільз. Поруч на сірому картоні дитячим почерком був написаний текст: «Я Гліб. Мені 12 років. Я збираю кошти для Азову. Роблю сам брелки і продаю їх…» Поруч багато цифр. Це номер картки, куди охочі можуть скинути гроші.

Гліб Дегтярьов — учень 42 школи. Хлопець розповів мені, що збирає гроші для армії, його мета — назбирати на авто для «Азову». На той час мав вже майже 30 тисяч гривень.

Я написала статтю про Гліба, яка вийшла на першій шпальті «Високого Замку» та на сайті.

Потім, коли гуляла у парку, хлопця вже не бачила. Втім, він мені казав, що збирається їхати на село до бабці, там проведе залишок літа. А потім почався навчальний рік… Навіть не знала, чи читав статтю про себе…

І ось ввечері на мій мобільний — дзвінок. На екрані телефону висвітлюється — «Гліб, хлопець, що збирає гроші на армію». Це я його так тоді записала… Відповідаю. «Це я, Гліб, ви про мене писали». «Так, — кажу, — рада чути! Як ти?» «Добре!, — каже дзвінким голосом. — Я назбирав на машину. Її вже пригнали! Хочете на неї подивитись?». «Звісно!», — відповідаю. «Тоді завтра підʼїжджайте!», — і каже адресу, де мене чекатиме. Ми зустрілися. Гліб знайомить мене зі своїм батьком, паном Олександром, який був за кермом сірого, видно, що щойно перефарбованого, буса марки Тойота.

Гліб хвилюється, намагається опанувати свої емоції. Запитую хлопця, що відчуває, коли мрія здійснилась? «Радість, що досягнув омріяного, бо напочатку не вірив, що вдасться назбирати на авто. А зараз є приємне відчуття виконаного обовʼязку», — Гліб помітно хвилюється, навіть трохи тремтить, чи то від холоду, чи від емоцій, які його переповнюють.

Пан Олександр каже, що дуже допомогла моя стаття про Гліба. Коли стаття вийшла на сайті, вони розкидали посилання на неї друзям та знайомим, і люди стали активно скидати гроші на картку. Дядько Гліба, що працює айтішником (брат батька), перекинув 30 тисяч… Пан Олександр каже, що не очікував такої активності і за кілька місяців вдалось зібрати 151 тисячу. Саме таку суму ставив собі за мету Гліб. Авто коштувало 4600 доларів, це в гривнях приблизно 190 тисяч. Тож, решту грошей додав батько Гліба. Кошти він перекинув одному волонтерському фонду, з яким давно тримає контакт (Пан Олександр волонтерить від початку широкомасштабного вторгнення), і вони з Норвегії пригнали авто. Ще треба було спорядити бус, докупити комплект коліс, сидіння, вогнегасники, пофарбувати. До речі, коли продавець сидінь дізнався, що авто для ЗСУ, віддав безкоштовно.

Вже за кілька днів пан батько з сином самі поженуть бус на Сумщину військовим на тренувальний полігон. Запитую Гліба, чи не боїться їхати у таку далеку дорогу та ще й у прифронтову область? Каже, що ні. І додає: «У мене шолом є».

А як тільки повернуться, Гліб почне новий збір, вже на джип. Каже, знову піде у Стрийський парк на своє «насиджене» місце продавати брелки з гільз. Вже має 50 готових…

Хлопець займається стрільбою. Після нашої зустрічі якраз йде на тренування, а там, у тирі, використаних гільз не бракує, вистачить ще не на одну сотню його фірмових брелків.